Привіт моїм читачам !
Здається останнім часом я захопилася кіно і серіалами , і зовсім забула про книги , сьогодні я виправлю цю помилку і розповім вам що новенького я читаю , адже книги то невід"ємна частина мого життя ,це справжні друзі які можуть зарадити у години смутку .
Отже, зараз я почала читати Джеральда Даррела , він писіменник і біолог, саме тому в його книгах так багато тварин , але ще більше там гумору , і краси навколишньої природи. Коли читаєш його книги розумієш наскільки прекрасним і багатим є навколишній світ. Є цілі королівства про які ми навіть не здогадуємось.
Книга яку я наразі читаю має назву " Моя сім"я та інші звірі" , в творах Даррела головним героєм дуже часто є він сам, і якраз у цій розповідаєтья про продорож його родини на Корфу . Я вирішила, що аніж переповідати сюжет ,я викладу тут уривочок з книги , який передає затишок і її красу.
"Моя сім"я та інші звірі"
Джералд Даррелл
Розділ 2 (уривок)
Полунично -рожевий будиночок
Цей невеликий квадратний будинок стояв посеред маленького садка з вираженням якоїсь рішучості на своєму рожевому лиці. Зелена фарба на його віконницях побіліла від сонця, розтріскалася і роздулася де-не-де міхурами. У садку з живоплотом з високих фуксій були розбиті квіткові клумби найрізноманітнішої форми, обкладені по краях гладкими білими камінчиками.Світлі мощені доріжки вузькою стрічкою вилися довкола клумб у формі зірок, півмісяців, кругів, трикутників розміром ледь більше солом'яного капелюха. Квіти на всіх клумбах, давно залишенi без нагляду, дуже заросли травою. З троянд обсипалися шовкові пелюстки величиною з блюдце — вогненно червоні, сріблястий білі, без єдиної зморшки . Нагітки тягнули до сонця свої полум'яні голівки, наче це були його діти.Біля самої землі серед зелені скромно сяяли оксамитові зірочки маргариток, а з під серцеподібного листя виглядали сумні фіалки....Тепле повітря було просякнуте ароматом в'янучих квітів і наповнене тихим, м'яким шелестом і дзижчанням комах. Нам відразу захотілося жити в цьому будинку, як тільки ми його побачили. Він стояв і ніби чекав нашого приїзду, і ми всі відчули себе тут як вдома....
От такий він Джералд Даррелл , шукайте красу в навколишньому світі, адже все навкруги це справжнє диво .
