Я все довго відкладала з книгами Шарлоти, і ось нарешті руки у мене і до них дішли. Почала я з "Шерлі".
Спочатку мені здалося що зав'язка в цій книзі дуже вже затягнута, були багато описів,людей, характерів і природи, але потім оповідання почало набирати оберти і стало дуже цікаво.
Треба сказати, що хоча зав'язка була довгою але всі описи були цікаві, вишукані і красиво написані, так що мене не стомлювало а навпаки ставало цікаво з кожною сторінкою. До того ж повинна відмітити що тут багато "від автора", що я завжди дуже ціную у книгах.
Так от сама історія мало романтична, про що автор чесно попередила на самому початку книги, але мені здається що і ті романтичні моменти які є, дуже сильні.
Справа відбувається за часів війни з Наполеоном, у той час британським фабрикантам доводилося зовсім не просто. Щоб якось підтримувати свій бізнес, вони почали завозити на фабрики машини, і через це багато робочих просто втрачали місце. Так от одним з таких заповзятливих фабрикантів був і Роберт Мур. Сам Роберт на половину француз і приїхав до Англію відбудовувати фабрику свого батька,колись дуже багатої людини. Оскільки Роберт відразу почав заводити нововведення, то багато робочих розлютилися і нерідко траплялися бунти, вони нападали на вози з машинами для фабрик і громили їх. Але Роберт не здавался, він був молодий і вирішив за всяку ціну налагодити справи фабрики.
У той самий час до його сестри Гортензії, з якою Роберт жив разом в будинку біля фабрики, почала приходити молода кузина Кароліна, вона була їм родичкою але не прямою. Так от як не важко здогадатся Кароліна закохалася в Роберта, і він іноді був дуже приязним до ней, що дало їй надії, але потім Роберт раптово холонув ,і Кароліна не знала що і думати і в кінці вирішила що її кузен так ніколи і не любив її. В цей же час час її дядько який виховував Ліну (батьків у неї не було. Батько помер, він був деспотом, а про маму їй нічого ніколи не розповідали) посварився з Робертом і заборонив дівчині відвідувати їх .
Ліна зовсім втратила спокій і сон, вона осунулася і страждала. Дядько побачивше це вирішив її познайомити з молоденькою сусідкою Шерлі. Шерлі теж була сиротою, але її батьки залишили їй великий статок і землі, які тепер орендував Роберт разом з фабрикою, таким чином Шерлі і Роберта зв'язували тісні ділові відносини. З першої ж зустрічі Ліна і Шерлі подружилися, здавалося вони думають і люблять одне і теж. Але Ліна не може повністю открится своїй подрузі, оскільки відмітила що між Шерлі і її коханим Робертом є почуття.
Сама книга написана в чудовому стилі, такому не схожому на стиль написання Джейн Ейр. Тут автор запрошує свого читача разом з нею, стати невидимими свідками життя мешканців Йоркшира. Стиль цей так не схожий на оповідь, а скоріше на прогулянку з автором і цікавою розмовою.
За минулий тиждень в моєму життя сталися дві яскраві події. Почалося все у понеділок з мого дня народження, він щороку проходить у колі моїх рідних, за великим тортом, і цього року було так само. Мені приємно і затишно проводити своє свято з сім"єю, це був справді дуже приємний початок нового тижня.
Другою подією був перегляд екранізації книги Елізабет Гаскелл Дружини і Доньки, можна сказати,
що він теж був сімейним. Диски з цим фільмом я придбала як подарунок собі ,
і ось у вівторок разом з бабусею ми влаштували собі ткий собі день кіно. Фільм тривав 5 годин,
але за яскравістю і цікавою історією ми майже цього не помітили. Мені сподобалася ця історія,
актори були неперевершені ! ВВС як завжди порадувало прекрасною природою, багатими декораціями, і короритними героями. Хоча костюми були не такі красиві як у Півночі і Півдні,але розпочавши перегляд ви потім пр це забуваєте. Я помітила що лінії другорядних героїв, були цікавішими і сильнішими ніж самої головної героїні Моллі Гібсон. Хоча можливо в цьому був сенс, таке враження що молі була лише стороннім спостерігачем за подіями які розгорталися навколо нею, і в деякі з них її було вплутано. Можливо саме це і намагалися показати творці фільму. Загалом фільм залишив
якнайкращі враження!
А закінчився цей тиждень тим що я нарешті знайшла час і відкрила книгу Шарлотти Бронте Шерлі, яку давно вже хотіла прочитати. На разі можу сказати що вона дещо важче читається ніж Джейн Ейр, але поступово я відкриваю все нові і нові цікві факти, про цю книгу я розповім докладніше трохи згодом
Я щойно перегорнула останню сторінку роману Елізабет Гаскелл " Північ і Південь" . За вікном зараз морозяний зимовий вечір, і перегорнувши цю останню сторінку я відчуваю і смуток і радість водночас. Я раніше чуда деякі думки что цей роман Гаскел дещо стерла у кінці, і що вийшов він трохи наівним, для мене ж кожна сторінка до самого кінця приносила багато задоволення, а сам фінал хоча й видався в одному єдиному моменті трохи смішним, але це дрібниці, бо кінець там гарний і щасливий. Я обов"язково буду перечитувати цю книгу колись,
бо вона з тих книжок в яких кожного разу знаходиш щось нове!
На разі наступна з книжок Гаскелл буде Жінки і Доньки, я нещодавно придбала екранізацію цього роману компаниєю ВВС , отже скоро чекайте вражень!!!
Цього тижня всі готувалися до святкування Дня Закоханих, я в свою чергу вирішила і собі зробити подарунок, до тогож зараз коли я продовжую читати книгу Елізабет Гаскелл романтичний настрій мені просто забеспечений. До кінця залишилось вже майже чуть -чуть і я намагаюсь розтягнути ці приємні розділи якнайдовше. а вчора вирішала закріпити прочитане переглядом такого улюбленого мною серіалу. Це були дуже приємні два дні, знову зануритись у атмосферу Мілтона і його мешканців, дивно ,що насправді Мілтон очима героїні є не далеко романтичним місцем , а навіть навпаки в дечому неприємним, і все ж поступово ми звикаємо до нього і більше того , це брудне брутальне містечко починає нам подобатися.
Я довго думала чому так? а потім вирішила що можливо через те ,що маргарет лише у Мілтоні
стала самостійною і знайшла власний шлях у житті. Вже не було тітоньки , яка за неї все вирішувала,
і хоча рідні і справді дуже її любили, але вдома поруч з батьками Маргарет почувалася потрібною. А ще тут до їїї думки прислухалися, і навіть містер Торнтон з яким вони часто сперичалися, все ж прислухався до її слів
Тому я подумала що напевно не важливо яким є містечко де ми знаходимось, а важливо те чи потрібні ми там , і чи потрібне воно нам. Бо коли ми потрібні, коли нас люблять, і коли навіть з найбруднішого і найнеохайнішого міста не хочеться їхати бо там є дорогі нам люди, то воно стає найдорощим і найкращим місцем на землі
Я вже багато разів переконувалася, що той хто шукає обов"яково знаходить, і цього разу сталося так само. Я вже раніше розповідала вам трохи рпро мої враження від фильму Емма з Гвінет Пелтроу. Це доволі гарне яскраве кіно, але більше про нього розповісти мені нічого, його перегляд настільки нудний , що при повторному я просто засинаю десь на 30 хвилині.
І от сьогодні мені захотілось трохи повернутися назад, згадати той мій старий пост про Емму і сьогодні дати повну порівняльну оцінку. А почну як завжди з пейзажів подачиних на екрані, це один з моїх улюбленіх моментів у кіно.
Отже у Еммі с Кейт Бекінсейл ми бачино надзвичайні, природні, красиві ланшафти англійської провінції, і хоча спочатку правда ми бачимо дещо неохайній хлів и розмиту дорогу, але ці дрібниці є лише на самому початку фільму, так що потім вас буде милувати лише прекраний і затишний краєвид. З що поважаю творців з ВВС , так це за збереження природності у всьому, бачачи навколишню красу ви справді бачите розкішні, зелені, немов оксамитові, долини і пагорби. Будинки теж вражають величчю і красою , стравжня архітектурна цінність. Хочу відзначити лише два ,хоча насправдіі мені сподобались усі, а саме затишний будиночок містера Мартіна він ніби захований серед зелених кущів і підглядає за нами весь з яскраво жовтої цегли. Вигляд у нього просто казковий якщо додати сюди біленький парканчик.
Другим будинком який мене вразив був розкішний дім містера Найтлі , старовинний і величний, але попри це дуже затишний, справді відчувається,
що там живе відкритий і гостинний господар. Він піклується про усіх своїх ролбітників не менше,
ніж про своїх друзів, за що його робітники платять йому повагою , працьовитістю і відданістю.
На разі показали лише одну -дві з кімнат містера Найтлі і великий сад, але цього було досить щоб разом з Еммою ,
полюбити цей дім. Напротивагу цій красі можу сказати що глянцева краса
Емми 1996 року видається холодною і штучною.
Переходячи до сюжету, хочу зазначити що вкотре переконалася у таланті Ендрю Девіса, він геніальний сценарист, який навіть у рамках двох годин здатен повнісю розкрити історію.
Все йде поступово і розмірено, немає затягнеь ,або надто швидкого плину подій все поступово, і саме це додає цікавості ,не стомлює і дивитися дуже легко.
Фільм сам по собі є комедією і чудово що при написанні сценарію Девіс здеріг всі характери такими ж якими вони є у книзі Емма, містер Найтлі, містер Вудхауз -залишитлися і тут неперевершено кумедними, кожна реплика насичена і повна , а головне смішна.
Тепер поговоримо про улюблені моменти. Мені сподобалося те, що все було дуже затишно взяти хоча б приїзд Ізабелли з дітьми це диво, ми бачимо гармонію і затишок у сім"ї , або Різдво у Вестонів це ж чудово. Особливо мені сподобалося те що історія не просто закінчилася банальним весіллям, а продовжилася затишним домашнім бенкетом в будиноку містера Найтлі.
А ще порадувало те як Емма прийняла містера Мартіна.
Загалом я дуже задоволена з потраченого часу на те щоб закачати цей фільм
У кожної людини є смак, навіть якщо це називають несмак він всеодно є різновидом смаку- це індивідуальність! У кожного смаки різні , і вони особливі , і це стосується не лише одягу і способу життя але й такох смаку у літературі та музиці, живописі і кіно. Я хочу розповісти трохи вам про свої смаки, можливо це доволі самовпевнено буде звучати але я переконана,
що у мене доволі гарний смак у літературі і кіно, і від цього у мене виникають ,
як це не дивно, проблеми. В дитинстві я ,як і всі дівчатка підліткового віку спочатку цікавилася дещо легковажними романами. Та моя мама вчасно помітила це і знаючи мою любов до читання почала замінювати легковажні романи на класичну літературу.
Книги підбиралися по мірі важкості і так я загалом почала розуміти що в книгах є художній стиль .Пройшов час і тепер ці легковажні романи хоч і не є забороненими для мене та вже не є для мене цікавими, вони так і залишилися легковажним "чтивом". Я часто думаю чи правильно те що я зразу відкрила для себе вершини класичного твору, адже тепер
лише дуже гарно написаний хороший твір може принести мені справжню насолоду від читання. І ще з часом у мене з"явився юлюблений жанр творів це здебільшого драматичні новелли і романи , згодом до них також додалися філосовські романи, саме книги цього напрямку приносять мені справжню насолоду від читання.
Разом із літературою певний смак мені прививався і до кіно, звичайно в мене є свій смак і улюбленими є і комедії і детективи вибірково, але загалом можу скказати що мені подобаються костюмовані драми. Останнім захоплення є екранізації моїх улюблених романів.
Спочатку я з задоволенням переглядала все що з"являлося на екрані і нагадувало мій улюблений твір, але поступово я навчилася розбиратися у якості постановки і у тому наскільки порізали або перекрутили твір.
Я вважаю що кіно -це мистецтво в якому режисер показує свій оригінальний і неповторний погляд на той чи інший твір, але є твори які самі по собі вже досконалі тому забирати щось чи переставляти не має великої необхідності , можна щось додати аби розкрити повністю образ героя , який у книзі залишається у тіні, але загалом змін такі твори не потребують.
Зараз я почала читати книгу "Як знімали Гордість і Упередження" і маю сказати що ця книга мене просто вражає, тепер я знаю що одним з фундаментів гарного кіно є сильний сценарій. Розомова зі сценаристом Гордості і Упередження Ендрю Девісом мене дуже зацікавила, бо роботу яку він провів за написанням сценарію до міні-серіалу можна назвати прекрасною.
Зважаючи яку кропітку роботу провели над написанням цього сценарію і як бережно відносились до усіх сцен , для мене справжнім розчаруванням було те що такої ж роботи не провели творці іншої екранізації "Переконання" по роману Джейн Остін.
Для мене стало неприємною несподіванкою, що книгу в якій є пристрасть, кохання, таємниці так недолуго порізана і пісно показана . Усі значні моменти , переживання ,
хвилювання і любов настільки змазані і нещирі що просто плакати хочеться,
загалом фільм дуже нудний .
Пане Девіс де ж ви візьміться за написання сценарію до Переконання!!!!!!
Великим задоволенням було для мене сьогодні переглянути фільм з Коліном Фертом, я обожнюю цього актора після Гордості і Упередження, хоча вперше я побачила його в "Щоденнику Бріджет Джонс" де вже там він звернув мою увагу своєю англійською стриманістю і вишуканістю. Та наспраді важливою роллю ьв його карьєрі є роль містера Дарсі в ГіУ, він нею назавжди вписав своє ім"я золотими літерами у світовий кінематограф.
Та сьогодні я хочу розповісти більше про фільм Чого хоче дівчина, ця стрічка є молодіжною але її з великим задоволенням переглянуть усі. Тут також разом з Коліном Фертом можна побачити ще одну зірку ГіП Анну Челселлор яка зіграла там Керолін Бінглі.
Дафна, семнадцятилітня, волелюбна дівчина, відправляється з Нью-Йорку до Англії на пошуки свого батька, якого вона ніколи не знала. Татко ж виявляється багатим аристократом і відомим політиком.
Тепер Дафні належить стати своєю у великосвітському оточенні батька, занурившись з головою в нескінченну низку богемних прийомів, показів мод і вечірок. Але солодке життя захмарилося безліччю труднощів: Дафні належить освоїти всі тонкощі етикету, налагодити відносини із звідною сестрою і, найголовніше, — залишитися вірною собі і і своїм ідеалам.
І вона блискуче справляється з поставленою метою і з винахідливістю, яким позаздрила б будь-яка юна леді.
Варто ще зазначити ,що присутність Коліна у цьому фільмі це великий плюс , адже спостерігати за ним просто одне задоволення
Вчора я вирішила що досить мені байдикувати і пора вже зайнятися моїм англійським, я дещо його занедбала і тепер мені трохи важко читати, та практика все виправить і треба лише мати досить терпіння, а головне бажання. Ну що ж хоча першого в мені мало зате другого досить. Я вирішила коли практикуватися то вже на книзі яку неодмінно хочу дочитати до кінця, і так як чекати перекладу "Півночі і Півдня вже просто не має сил я читатиму її в оригіналі. Це важко бо там багато фабричної термінології і взагалі важко написано, але тут головне не зупинятися. Вчора мені пощастило знайти кілька книг Гаскелл серед яких знамениті Дружини і Доньки, я неодмінно прочитаю їх згодом.
Сьогодні на черзі 20 і 21 розділи Півночі і Півдня які я сподіваюся мені вдасться прочитати без значних перешкод.
