Цього тижня всі готувалися до святкування Дня Закоханих, я в свою чергу вирішила і собі зробити подарунок, до тогож зараз коли я продовжую читати книгу Елізабет Гаскелл романтичний настрій мені просто забеспечений. До кінця залишилось вже майже чуть -чуть і я намагаюсь розтягнути ці приємні розділи якнайдовше. а вчора вирішала закріпити прочитане переглядом такого улюбленого мною серіалу. Це були дуже приємні два дні, знову зануритись у атмосферу Мілтона і його мешканців, дивно ,що насправді Мілтон очима героїні є не далеко романтичним місцем , а навіть навпаки в дечому неприємним, і все ж поступово ми звикаємо до нього і більше того , це брудне брутальне містечко починає нам подобатися.
Я довго думала чому так? а потім вирішила що можливо через те ,що маргарет лише у Мілтоні
стала самостійною і знайшла власний шлях у житті. Вже не було тітоньки , яка за неї все вирішувала,
і хоча рідні і справді дуже її любили, але вдома поруч з батьками Маргарет почувалася потрібною. А ще тут до їїї думки прислухалися, і навіть містер Торнтон з яким вони часто сперичалися, все ж прислухався до її слів
Тому я подумала що напевно не важливо яким є містечко де ми знаходимось, а важливо те чи потрібні ми там , і чи потрібне воно нам. Бо коли ми потрібні, коли нас люблять, і коли навіть з найбруднішого і найнеохайнішого міста не хочеться їхати бо там є дорогі нам люди, то воно стає найдорощим і найкращим місцем на землі
Немає коментарів:
Дописати коментар