У кожної людини є смак, навіть якщо це називають несмак він всеодно є різновидом смаку- це індивідуальність! У кожного смаки різні , і вони особливі , і це стосується не лише одягу і способу життя але й такох смаку у літературі та музиці, живописі і кіно. Я хочу розповісти трохи вам про свої смаки, можливо це доволі самовпевнено буде звучати але я переконана,
що у мене доволі гарний смак у літературі і кіно, і від цього у мене виникають ,
як це не дивно, проблеми. В дитинстві я ,як і всі дівчатка підліткового віку спочатку цікавилася дещо легковажними романами. Та моя мама вчасно помітила це і знаючи мою любов до читання почала замінювати легковажні романи на класичну літературу.
Книги підбиралися по мірі важкості і так я загалом почала розуміти що в книгах є художній стиль .Пройшов час і тепер ці легковажні романи хоч і не є забороненими для мене та вже не є для мене цікавими, вони так і залишилися легковажним "чтивом". Я часто думаю чи правильно те що я зразу відкрила для себе вершини класичного твору, адже тепер
лише дуже гарно написаний хороший твір може принести мені справжню насолоду від читання. І ще з часом у мене з"явився юлюблений жанр творів це здебільшого драматичні новелли і романи , згодом до них також додалися філосовські романи, саме книги цього напрямку приносять мені справжню насолоду від читання.
Разом із літературою певний смак мені прививався і до кіно, звичайно в мене є свій смак і улюбленими є і комедії і детективи вибірково, але загалом можу скказати що мені подобаються костюмовані драми. Останнім захоплення є екранізації моїх улюблених романів.
Спочатку я з задоволенням переглядала все що з"являлося на екрані і нагадувало мій улюблений твір, але поступово я навчилася розбиратися у якості постановки і у тому наскільки порізали або перекрутили твір.
Я вважаю що кіно -це мистецтво в якому режисер показує свій оригінальний і неповторний погляд на той чи інший твір, але є твори які самі по собі вже досконалі тому забирати щось чи переставляти не має великої необхідності , можна щось додати аби розкрити повністю образ героя , який у книзі залишається у тіні, але загалом змін такі твори не потребують.
Зараз я почала читати книгу "Як знімали Гордість і Упередження" і маю сказати що ця книга мене просто вражає, тепер я знаю що одним з фундаментів гарного кіно є сильний сценарій. Розомова зі сценаристом Гордості і Упередження Ендрю Девісом мене дуже зацікавила, бо роботу яку він провів за написанням сценарію до міні-серіалу можна назвати прекрасною.
Зважаючи яку кропітку роботу провели над написанням цього сценарію і як бережно відносились до усіх сцен , для мене справжнім розчаруванням було те що такої ж роботи не провели творці іншої екранізації "Переконання" по роману Джейн Остін.
Для мене стало неприємною несподіванкою, що книгу в якій є пристрасть, кохання, таємниці так недолуго порізана і пісно показана . Усі значні моменти , переживання ,
хвилювання і любов настільки змазані і нещирі що просто плакати хочеться,
загалом фільм дуже нудний .
Пане Девіс де ж ви візьміться за написання сценарію до Переконання!!!!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар