Books: Місто заклиначів дощу

Ось з'явився автор, який не те що "затягнув", він ось уже рік не відпускає мене зі своєї історії! Вірите чи ні, а я тепер не можу нічого путнього знайти, щоб могло мене захопити так,
як історія про пригоди Оскара, Шарлотти, Карла і Ельзи.

Автору вдалося створити такий захоплюючий пригодницький сюжет, без довгих розповідей та описів, але з цікавими поворотами і швидкістю оповідання, що ти не можеш відволіктися, і не можеш занудьгувати при читанні. А що ще було важливо для мене, то це атмосфера романтичної епохи відкриттів 19 століття, і затишок будинку дядька Карла,
де він зібравши свою сім'ю і друзів в команду, створив таке собі агентство по розкриттю таємниць незвіданих земель. Я можу навіть сказати, що саме ця атмосфера романтизму і затишку робить цю серію такою особливою для мене. Я читала книгу, а здавалося, що дивлюся захоплюючий серіал.

Прочитане : "Подорож Туди,де Сніг" ," Нічний цирк"

Це не книга, а найсправжнісінький скарб . Дуже щира, добра, красива і трішки сумна казка , про кохання, яке здатне примусити одних , змінити свою вогняну натуру, а інші з ним дорослішають . Отож ,жила собі маленька восьмирічна дівчинка , Марійка . І мріяла вона про казку , і про принца чарівного . А якось з друзями побудували вони снігове королівство, вкладаючи у нього свої страхи, надії і бажання, і сталось диво , ожило те королівство. Марічка першою туди пішла, сама без примусу, пішла за руку з королем Вогнем. Вона потрапила в його палац і жила там як його гостя. Вчилася , росла і все тужила за домом . Скоро вона і втекти захотіла ,та тільки від Червоного Короля втекти не так просто, він же в кожному спалаху вогника , в кожній іскорці… Страшно було Марічці, та вона все бігла вперед,додому.
Багато пригод вона пережила, багато друзів зустріла.
Багато навчилася. І все вірила ,що втече . А Король Вогонь не заважав її втечі. В холодних снігах вкрив своїм червоним , теплим плащем, в страшному мороці врятував від моторошних слуг Чорної Королеви , і все вірив ,що вона повернеться до нього . Марійці довелося пройти дуже довгий шлях, аби нарешті розгледіти справжні почуття, у тому серці ,яке обпікало і так лякало її . Та вона все ж таки розгледіла, хоча й запізно…
Я знаю ,що це лише простенька казка, але чомусь мені так серце стиснулося за тим Королем Червоним, і так хочеться вірити ,що це не кінець, що вони з Марічкою ще зустрінуться, і тоді все буде добре, адже ,щоб врятувати її він вселив у неї вогонь свій, і вона вже ніколи не буде звичайнісінькою дівчинкою. Я хочу продовження.

 Є безліч атмосферних книг, але, ось тут, я вперше побачила, або вірніше, доторкнулась до справжньої магії, яку майстерно сплели з слів і образів. Чари, вони тут живі, реальні, відчутні. Усі най повсякденніші речі, в цій історії знайшли якийсь чарівний, магічний сенс, і все це разом з героями перетворилося на чарівну магію. Читачі перетворюються на відвідувачів Цирку Сновидінь, і дуже довго навіть після того, як ви закриваєте книгу, або просто відкладаєте її на час, ви залишаєтеся там, в тій магії. Тут, навіть почуття, це щось досконале  і абсолютно зі світу казок і снів, де сни, бажання, і мрії оживаю, перетворюючись на цілі світи для коханої людини.
Це книга, яку хочеться читати неквапливо, насолоджуючись, вбираючи, купаючись в її чарівництві.

Прочитане : Міла Рудик (4 і 5 частини)

Міла Рудик і Руїни Хараксу ( книга 4)

 

Історія
Багато хто з прихильників Міли вважають Руїни Хараксу кращою книгою із серії.І я погоджуюся з ними тому, що тут і історія і дії яскравіші і хитромудріші, ніж в попередніх частинах. Настав останній рік навчання у молодшому Думі, і за правилами школи учні вільні вибирати вступати в старший за допомогою іспитів чи ... взяти участь у Змаганнях кращих, де ви можете заплатити за перемогу своїм життям.
6 студентів - 3 Молодшого Дума і 3 з Старшого. 3 випробування. 2 переможці.
Вкотре дивуюся винахідливості автора. Цього разу,  вона проведе вас у найстрашніші куточки Тролінбургу, такі, як вулиця Ста личин, яка населена перевертнями, або, ще більш моторошна вулиця Безликих Перехожих - найстрашніше місце в місті, там ваше обличчя стирається, і замість нього тільки порожнеча, якою харчуються Найди. Найди-душі, померлих небажаних немовлят, вміють літати, і поїдають порожнечу, в яку перетворилися ваші обличчя. Моторошне, страшне місце, там краще приховувати своє лице за широким каптуром, і не потрапити в Будинок Вітрів-примарну будівлю, яка може ховатися в будь-якому будинку, готелі  або ж  кафе на цій вулиці.Вам страшно?А попереду, останнє випробування - Руїни Хараксу. Моліться, щоб вийти звідти живим. ..

Герої.

З кожною новою частиною мені все більше подобаються негативні герої цієї історії: Ніл, Алюміна, Амальгама, Багатоликий ...
Я розумію що вони погані, але в цьому я думаю є маленький мінус цієї серії, тут все розділені на добрих і поганих.
Перші, страждають і помиляються, але при цьому завжди в кінці виходять переможцями з усіх колотнеч.
Другі, постійно отримують по заслугах, хоча в більшості випадків вони більш живі, більш яскраві, більш цікаві, навіть у своїх злочинах.
Я все чекаю, що добро і зло змішається, і не буде цього поділу, адже у Поганих є маса достоїнств, але автор наполегливо розділяє героїв, а це мені здалося безглуздим і десь дурним.
Взяти хоча б Алюміну, вона показана злою, дурною, злопам'ятною, товстої дівчинкою, і в добавок її Тотем (тварина, в яку можеш перетворюватися) - літаюче порося . Ну хіба це не безглуздо? Щодо мене , то гадаю цій дурненької просто подруги гідно невистарчає, щоб вона змогла зробити з неї людину.
Раз вже говорити про тотем, то у мого улюбленого злюки  Ніла це чорний вовк. Треба ж, ще й мій улюблений звір.

Кохання. 

 Як я і обіцяла, тут вас чекає романтика. Історія кохання Міли і Гаріка. Трепетні торкання рук, боязкі поцілунки, глибокі погляди, які знехотя перериваються, недомовлені почуття, але не треба слів всі все, і так бачать.
Ідеальна, солодка, квітково-пухнасте, і рожево - малинове щастя, таке крихке, що страшно дихати. Мені дуже сподобався Гарік, але все таки мені не вистачало вогню в цій любові. А поки ...
Міла так сильно берегла свою любов, так сильно тримала, намагаючись перетворити секунди в хвилини а хвилини в години, що не почула цокання відведеного їй часу на щастя. .. Дурна дівчинка. Одна. Серце в крові. Не знає, навіщо далі жити.

Міла Рудик і Магічний Синод

 

 П'ята частина про Мілу Рудик. :) (Не втомлююся!)

Я з перших сторінок знала, що ця частина стане улюбленою з п'яти прочитаних. Вам, напевно, здасться це дивним, так як ця частина просякнута сумом і болем, тут волого-похмура і навіть моторошна атмосфера, але тут сюжет дійсно тримає в напрузі,і  по тілу бігають мурашки, я протягом усього читання хвилювалася і переживала. Мені вперше в жанрі фентезі зустрівся справжній суддівський  детектив. Кинути книгу було просто дуже-дуже важко.

Як не дивно, але в цій частині мене злила Міла, дуже сильно, досить було того, що вона вкотре поспішала робити висновки, які потім виявлялися помилковими, мені шкода, що вона засуджуючи інших за сліпоту і нерозуміння, сама ж не бачить очевидних речей, і досить часто її геройство і самовпевнена завзятість призводить до того, що вона сама страждає. Я можу зрозуміти її біль, але не хочу розуміти її дурість. Щиро сподіваюся, що вона стане розумнішою і стриманішою надалі, все таки доросла вже.

 

 Хто підкорив мене повністю в цій частині, так це негативний персонаж - Ніл Лютов.
З кожною новою появою цього хлопця автор, потрошку, відкриває нам його характер, але він до цих пір так і залишається загадкою, і це саме чудове в ньому, так як мені просто не терпиться пізнати  його трохи краще. Можливо, це тільки мої домисли, але я вірю, що його ненависть до Міли НЕ справжня. Свого ворога не рятуєш ціною свого власного життя. А саме так було, коли вона провалилася в безодню, і для того щоб витягнути її йому знадобилися всі його сили.

 

- Ти врятував мене лишень для того , аби мати змогу і далі ненавидіти .

 Їй так легко в це вірити, і Ніл робить все, щоб вона вірила в це ... 
Дуже цікаво: як їх відносини будуть розвиватися далі? До кого Ніл ходив у лікарні? І чому, коли дорогу Мілі людину засудили всі студенти, він єдиний підтримав його? Мені здається я здогадуюсь про причини, залишається сподіватися, що автор не просто так акцентує увагу на таких ось незначних дрібницях, на зразок тих, що Міла і Ніл зробили собі однакові тату, що вона тримає у себе його чарівну паличку, що він стереже її всюди, а вона помічає будь-які дрібниці, що пов'язані з ним ... і при всьому цьому вони двоє просто горять ненавистю один до одного. Закляті вороги. Але, якщо від цієї ненависті вони не зроблять крок до кохання, тоді, я не бачу у всьому цьому ані найменшого сенсу ...

Прочитане : Міла Рудик і кристал Фобоса (книга 3)

Теперь неизвестность не пугала ее.
Остался только страх- самый главный.
Уже легче.
Даже если однажды ее страх не оставит в ней места
ни для чего другого – она, по меньшей мере,
знает свой страх в лицо.
«Твое лицо – это мое лицо…»

цитата з кристалу Фобоса


Уявіть собі дівчину, яка сидить у вранішніх  сутінках на підвіконні великого вітражного вікна. В кімнаті ще темно, її сусідки міцно сплять, а дівчина тихенько сидить і з трепетом вдивляється у старе фото, з якого на неї дивиться щаслива пара. Молода чорнява красуня-її мама, і поруч, обнявши її стоїть молодий рудоволосий чоловік, з прекрасними сірими, як у неї, очима, такими світлими і добрими ...
Вона вже бачила це обличчя, і цю людину, бачила... коли він намагався її вбити, але тоді очі ці були темними, страшними, злими, вона ніколи не бачила цих світлих очей на цьому обличчі, і повірити не могла, що в нього вони можуть бути такими добрими.
Дівчину звуть Міла, і вона вкотре вже вдивляється в це старе фото, і боїться повірити, що на ньому її тато? Той, який повинен був любити і оберігати, той, який повинен був стати опорою і розрадою ... а замість цього ненавидів і зневажав. Спогади болем врізаються в її серці, страшні сірі очі, її очі, татові очі дивляться на неї і він з насолодою каже, що вб'є її ...
 Ось яка вона стала, та сама Міла, яка ще два роки тому палаючими, наївними очима захоплювалася світом чарівників, в якому вона не чужа й більше не самотня. Зараз її роздирають суперечливі  бажання, щоб він все таки вижив, і водночас , щоб ніколи його більше не бачити. Міла досі знаходить розраду в своїх друзях, але свій таємний страх нікому не відкриває, вона всіма силами намагається жити як звичайно, хоча, зараз, це в набагато  складніше, коли в Тролінгбурзі з'являється магічний кристал Фобоса - кристал страху. Під його дією всі ваші найпотаємніші страхи починають переслідувати вас і зводити з розуму.
Кристал Фобоса читається дуже захопливо , і дуже швидко, тут відкриваються таємниці підвалів замку Думгрот, і нова вуличка Тролінгбурга - вулиця Дев'яти Ключників, на якій знаходиться стара крамничка букініста, де можна знайти  рідкісні та раритетні видання. Вона мені нагадала затишний магазин пана Коріандра з Безкінечної історії.
 Ще третя частина примітна тим, що тут нарешті з'являється Гарік Сміливий. Трясця їй цікавості моїй , але я вже начиталася спойлерів, і знаю, що незабаром буде розвиватися дуже красива романтична історія, але про це згодом...
Гарік поки тільки куратор курсу Міли, і хоч я з деяким упередженням ставилася до нього, тому що бажаю їй зовсім іншого хлопця, але повинна визнати, що в цього Гаріка просто неможливо не закохатись, він красивий, розумний, веселий і сміливий (це не тільки прізвище), він цікавий оповідач, і уважний до всіх, так, чого ж тобі ще треба? Мабуть, мені бракує якихось мінусів в ньому, але, це вже я чіпляюся, адже зустрівши такого в житті я забула б про все на світі :)

Книга, як і попередні, на п'ять з плюсом, якщо так піде то пані Вольських стане моїм улюбленим автором.

Прочитане: Міла Рудик і загадка сфінкса

Присвячується тим вулицям,
чиї таємниці мені колись довелося побачити,
і зачарованої Долині Привидів
на горі Демеджі.

                      Присвята до книги "Міла Рудик і загадка сфінкса"


Відкривши першу сторінку і прочитавши присвяту до цієї книги не можливо не забажати побачити, про що говорить автор, але я стала шукати Долину Привидів вже коли прочитала саму книгу, і тепер розумію її. Подивіться, справді грандіозне видовище. І дуже схоже на наймістичніше місце в книзі - Долину Забуття, де сховані скарби давно померлих жителів.

 

(Долина Привидів .Крим)

 Друга частина пригод Міли та її друзів значно похмуріша за першу.
В кінці першої книги був дуже трагічний момент  в житті Міли, на її очах убили її друга, і це страждання і горе зробило її старшою,  і рішучішою. Дуже важко уявити, що минуло  лише три місяці канікул,  Міла повернулася в школу зовсім дорослою і відважною. Вона більше не боїться своїх видінь , а йде по їх поклик, навіть в найтемніші куточки Тролінбургу. Але найстрашнішою для неї, стала думка про те, що вона може бути дочкою вбивці, і що зло таїться в ній самій. Тому, вона вирішує йти за правдою, щоб не повторилося страшне. Але, щоб розгадати загадку потрібно йти в найжахливіші  місця.

 Спочатку, Чорне місто-Алідада, місце, де немає сонця і живе саме зло. Там з легкістю можна зустріти всю нечисть, що населяє чарівний світ. Потім, була Вулиця Блукаючих тіней, де ваша власна тінь, ваше темне я живе своїм, окремим від вас, життям. Було моторошно і цікаво читати про ці місця, тому що описані вони були так яскраво і детально, що навіть тіні від вазонів і книг в моїй кімнаті вже здавалися зловісними. 

Так само як від першої , від другої частини  неможливо відірватися, є нові чарівні речі, замість незручних чарівних паличок, зручні каблучки  з магічними дорогоцінними каменями.
Є і нові герої, і тут багато давньоєгипетських елементів, що робить книгу ще більш захопливою, ніж просто чарівною.
Загалом , я дуже рада, що не доведеться надовго залишати Тролінбург і Мілу, бо незабаром, у мене в руках буде третя частина - Кристал Фобоса, який обіцяє ще більше містики і таємниць.

Прочитане : Patrick Ness - Monsters of Men

На далекій планеті - зірці, що народилася тільки сьогодні, і світло якої ми побачимо тільки через сотні років ...

Посеред зруйнованого міста, посеред вогню і болю, стоїть хлопчик. Він бачить, як з трьох боків на нього насуваються три страшні армії. Армії воїнів, жорстоких і нещадних, їхні обличчя перекошені від злості, і час від часу на них проступають потворні писки  монстрів.
Бігти від них немає сенсу і шляхи усі відрізані, залишилася тільки тоненька доріжка попереду, що веде на круту гору, і рятуючись, хлопчик кидається туди. Але сили не рівні і воїни-монстри його наздоганяють. Холодні пальці хапають за горло, тягнуть за руки зриваючи одяг, дряпають обличчя, проникають прямо в душу,  кидають в холодну грязюку, і топчуть.
Але, раптом до його долоні доторкнулося щось тепле, і такі рідні, пекучі пальці сплітаються з його холодними пальцями, вхопившись за них він звівся на ноги  і зустрів її очі.

ВІОЛА!

А далі, вони продиралися вперед, до тієї горі, над якою так яскраво світило сонце, манило, обіцяючи спокій і щастя.  Вперед, крізь удари і сльози, бігли вони, і хлопчик все сильніше стискав теплу долоню відчуваючи, що сили його додаються, і він повірив що зможе зійти на ту гору ...
Раптом земля затремтіла.
І Небо обвалилося на них.
Все почорніло навкруги.
Озирнувшись навкруги Він бачив хаос і розруху і більше нічого попереду. Тільки темрява і холод. Тепло вислизнуло з його долоні ... і Він побачив як армії почали вбивати один одного, з небаченою жорстокістю. Яким маленьким і безпорадним Він себе відчув, а на зміну цьому прийшла злість і розуміння :

What a sad thing men are. Can’t do nothing good without being so weak we have to mess it up. Can’t build something up without tearing it down.
It ain’t the Spackle that drove us to the end.
It was ourselves

 На далекій планеті-зірці, серед повної темряви, йшов самотній подорожній.
Йшов не голос, що кличе його вдалині.
Йшов до світла і миру.
Він вже поруч.
Він близько ...

 Viola?
Keep calling for me-
And I'll keep searching for you-

And I'll find you-
You bet yer life on it-

I'll find you-

Keep calling for me, Viola-
Cuz here I come .

НЕПОВТОРНА І НЕЗАБУТНЯ КНИГА ! Я НЕ МОЖУ ЩЕ Й ДОСІ ОГОВТАТИСЯ ВІД НЕЇ .
РЕКОМЕНДУЮ УСІМ !!

Прочитане : було багацько цікавого...

Привіт , то знову я, і знову пропадаю, та то все не з моєї вини , то все літо яке просто мене доконало спекою , робити нічого не хочеться навіть писати в улюблений Нотатничок .
Але я багато читала і було багацько цікавого , про деякі книжки хочу вам розповісти може зацікавить .

 Так вже в мене повелося, що я дізнаюся американську історію з художніх книг, які хоч якимось боком засновані на реальних подіях, шкільну програму я до уваги не беру. Спершу це були Віднесені вітром, і ось, тепер, хоч і псевдо, але все ж біографія президента Лінкольна. Зізнаюся, прочитавши назву подумала, що це якийсь комікс, де ГГ супермен з відомим ім'ям, але почавши читати зрозуміла, що книга то набагато цікавіша, ніж здавалася, а все це кровопивці тільки додали деякий екшн і містику, що додасть ще читачів , на хвилі вампіро-фанатизму . Сама історія дуже захоплююча вже по собі, не дивлячись на містику. Перед нами проноситься все життя Ейба з народження і до смерті, і паралельно з його становленням як особистості видно розвиток Штатів. Як з маленьких, непоказних поселень виросли такі міста як Чикаго. Було дуже цікаво дізнаватися про той період історії, дивлячись на все очима жителя тієї країни і тієї епохи, та ще й реальну людину, яка сама по собі теж вплинула на історію.Правда одне маленьке зауваження, в книзі є мерзенні місця, і хоча це виправдано, тому що мова йде про вампірів, але все ж таки було неприємно.Дізналася, що вийшла екранізація книги, якщо хороша то буде захоплююче ... і страшно.




 Мій улюблений тип героїнь - це сильні, сміливі, розумні і в деякій мірі підступні жінки. Тому,  беручись читати цю книгу я було подумала, що Рейчел одна з них, але от по прочитанню останньої сторінки я розумію, що так і не зрозуміла її до кінця , немов у цій жінці було дві сторони. Світло і Темрява  в ній переплелися так тісно, ​​що неможливо зрозуміти яка вона, думаю, що і  Філіп (головний герой)  так і не зрозумів її до кінця, хоча йому вірилося, що він знає її, і розуміє її вчинки. До слова сказати, сильній жінці   потрібен такий же сильний, і дещо навіть підступний чоловік, який би міг стати їй не просто опорою або спокутою, а хранителем від її вад. А що ж наш герой, молодий, чистий і наївний чоловік, який силою своїх почуттів хотів відгородити Рейчел від неї самої, оберегти її. Його сліпа довіра їй була зворушливою і смішною, він майже довів себе до божевілля, тим самим тільки зародивши в ній співчуття але не пристрасть, можливо навіть, що й любов, але не як до чоловіка, а як до дитини, яку вона втратила. .. мені шкода, шкода їх обох, за те, що кожен хотів неможливого і цим бажанням занапастив себе. Книга дуже сподобалася, по іншому й бути не могло ...



 Хто не любить історії про продорожі, а що коли б ви могли не просто відправиться в іншу країну, але так само і в інший час, в іншу епоху? Круто правда! Саме таку подорож пропонує нам автор цієї чудової книги. Відвідати  Венецію XVI століття, і там зустрітися зі злом і врятувати  епоху Ренесансу ,що лише починає зароджуватися, разом з відважними героями-Охоронцями історії. Вже за одну ідею автору варто дати п'ять зірочок.

Але, тут і виконання просто чудове. Розкішні замки вікторіанської епохи, з її багатими вбраннями  і пишними балами, і середньовічні собори з темними підвалами і таємницями, ось місця дій. Разом, з неймовірними погонями і детективними пристрастями тут є місце і для колориту тієї чи іншої епохи, для любителів історії, так що книга безумовно прекрасна у всьому.

 Це така книга, яку треба читати вночі, адже саме вночі атмосфера цієї книги найбільше реальна і збуджує уяву
Маленький затишний містечко на французькому узбережжі, біля пляжу, який усі місцеві називають Англійським, стоїть  маленький Дом-На-Мисі. Сюди ж і приїхала Ірен зі своєю мамою Сімоною і молодшим братом.
Тепле, ласкаве море, затишні бухти, гарячий пісок, казкові печери і таємничий маяк на віддаленому острові - все це створено природою щоб дві людини зустріли своє кохання. Ірен зустріла Ізмаеля і ось уже все прибережне містечко шепочеться про нову історію кохання ...
Але це не історія про кохання.
Це історія про великий, похмурий  замку, в самій гущі темного лісу, про самотнього лялькаря, який ось же багато років страждає в ув'язненні в цьому похмурому місці прив'язаний до нього всією душею і серцем, а ще це історія про жорстоку Тінь, яка немов прокляття переслідує героїв, і якщо наздожене то пощади не чекай. До останніх сторінок переживаєш за героїв, а закривши книгу розумієш, що не дивлячись на всі біди і зло все ж є надія, і ця надія - Справжнє кохання.

Ну ось , це поки всі книги якими я хотіла би з вами поділитися, зараз наразі читаю  Патріка Несса  - The Ask and The Answer, книга просто бомба !

Прочитане : Neal Shusterman - Bruiser

When Brontë starts dating Brewster “Bruiser” Rawlins – the guy voted “Most Likely to Get the Death Penalty” her twin brother, Tennyson, isn’t surprised. But then strange things begin to occur. Tennyson and Brontë’s scrapes heal unnaturally fast, and cuts disappear before their eyes. What at first seems like their good fortune turns out to be more than they bargained for…much more.
Award-winning author Neal Shusterman has crafted a chilling and unforgettable novel about the power of unconditional friendship, the complex gear workings of a family, and the sacrifices we endure for the people we love.

 Guard your heart,

 Бувають книги захоплюючі, хвилюючі кров, що не можливо відкласти не
прочитавши до кінця. А бувають такі, що з початку здавалися лише простою історією, а потім ти розумієш, що ця історія ... ні, навіть не сама історія а її герої, вони так непомітно, але глибоко проникають в твою душу, і поселяються прямо в твоєму серці, відкриваючи тобі очі на абсолютно невидимі до цього речі, і ти починаєш відчувати абсолютне тепло, і спорідненість з цими героями. Саме це і сталося зі мною, коли я познайомилася з героєм Ніла Шустермана, Брюстером.
Брю - один з тих характерів, які залишаються в твоєму серці на завжди, і закривши книгу ти не можеш викинути його, бо він став частиною тебе. Я тепер знаю одне, що нескінченно вдячна своїй подрузі, за те що відкрила для мене світ Ніла, а він у свою чергу, зробив своїх героїв частиною мого життя.