Теперь неизвестность не пугала ее.
Остался только страх- самый главный.
Уже легче.
Даже если однажды ее страх не оставит в ней места
ни для чего другого – она, по меньшей мере,
знает свой страх в лицо.
«Твое лицо – это мое лицо…»
цитата з кристалу Фобоса
Уявіть собі дівчину, яка сидить у вранішніх сутінках на підвіконні великого вітражного вікна. В кімнаті ще темно, її сусідки міцно сплять, а дівчина тихенько сидить і з трепетом вдивляється у старе фото, з якого на неї дивиться щаслива пара. Молода чорнява красуня-її мама, і поруч, обнявши її стоїть молодий рудоволосий чоловік, з прекрасними сірими, як у неї, очима, такими світлими і добрими ...
Вона вже бачила це обличчя, і цю людину, бачила... коли він намагався її вбити, але тоді очі ці були темними, страшними, злими, вона ніколи не бачила цих світлих очей на цьому обличчі, і повірити не могла, що в нього вони можуть бути такими добрими.
Дівчину звуть Міла, і вона вкотре вже вдивляється в це старе фото, і боїться повірити, що на ньому її тато? Той, який повинен був любити і оберігати, той, який повинен був стати опорою і розрадою ... а замість цього ненавидів і зневажав. Спогади болем врізаються в її серці, страшні сірі очі, її очі, татові очі дивляться на неї і він з насолодою каже, що вб'є її ...
Ось яка вона стала, та сама Міла, яка ще два роки тому палаючими, наївними очима захоплювалася світом чарівників, в якому вона не чужа й більше не самотня. Зараз її роздирають суперечливі бажання, щоб він все таки вижив, і водночас , щоб ніколи його більше не бачити. Міла досі знаходить розраду в своїх друзях, але свій таємний страх нікому не відкриває, вона всіма силами намагається жити як звичайно, хоча, зараз, це в набагато складніше, коли в Тролінгбурзі з'являється магічний кристал Фобоса - кристал страху. Під його дією всі ваші найпотаємніші страхи починають переслідувати вас і зводити з розуму.
Кристал Фобоса читається дуже захопливо , і дуже швидко, тут відкриваються таємниці підвалів замку Думгрот, і нова вуличка Тролінгбурга - вулиця Дев'яти Ключників, на якій знаходиться стара крамничка букініста, де можна знайти рідкісні та раритетні видання. Вона мені нагадала затишний магазин пана Коріандра з Безкінечної історії.
Ще третя частина примітна тим, що тут нарешті з'являється Гарік Сміливий. Трясця їй цікавості моїй , але я вже начиталася спойлерів, і знаю, що незабаром буде розвиватися дуже красива романтична історія, але про це згодом...
Гарік поки тільки куратор курсу Міли, і хоч я з деяким упередженням ставилася до нього, тому що бажаю їй зовсім іншого хлопця, але повинна визнати, що в цього Гаріка просто неможливо не закохатись, він красивий, розумний, веселий і сміливий (це не тільки прізвище), він цікавий оповідач, і уважний до всіх, так, чого ж тобі ще треба? Мабуть, мені бракує якихось мінусів в ньому, але, це вже я чіпляюся, адже зустрівши такого в житті я забула б про все на світі :)
Книга, як і попередні, на п'ять з плюсом, якщо так піде то пані Вольських стане моїм улюбленим автором.
Немає коментарів:
Дописати коментар