Тут тепло та затишно: Будинки , де живе щастя

ДІМ БІЛЯ ОЗЕРА

Більш затишного і романтичного дому не знайти, його збудовано на честь кохання

Будинок весь повністю склянний, а посередині росте дерево. Коли призахідне сонце обіймає його, складається ілюзія що живеш на небесах, бо зі всіх сторін у цьому будинку тебе огортає світло. Там можна побути на самоті, бо зовсім не почуваєшся самотнім.

Коли навесні на дереві розпускаються бруньки , кожного ранку прокидаєшся від свіжості.

А восени природа огортає все золотими шатами. У домі як ніде відчуваєш близкість природи, і вийшовши на ганок можна слухати заспокійливий плюскіт води, і як гаряче рожеве сонце запалюючи небо ховається у прохолоду води.

Тут чекають... і неодмінно за 2 роки у цей самий день тут зустрінуться ... обійнуть і скажуть "ти дочекався!". А потім будинок крізь склянні стіни наповниться світлом, але самотність там вже ніколи не житиме.

ЗЕЛЕНІ ДАХИ

Зелені Дахи були збудовані на самому далекому краю землі що належала йому і стояли там до цього дня, ледь помітні з дороги, на краю якої дружньо розташувалися інші будиночки Евонлі...

Весь зелений, дуже чистий, двір цей був обсаджений з однієї сторони високими старими вербами, а з другої – рівними пірамідальними тополями.

Саме з того часу як вийшла в світ книга Люсі Монтгомері читачі закохалися у цей маєток.

Зелені Дахи стоять у райському куточку, що квітне зеленими шатами.

Оксамитова зелень огортає його, навколо будинку простягнувся яблуневий сад, який що весни потопає в білосніжному цвітінні.

Потрапивши у середину, ми побачимо чисту охайну вітальню, сховану від спеки вітами дерев, що надає прохолоду і затішок, а крізь відчинені вікна , мозна вдіхнути солодкий аромат квітів.

Коли ж піднімемось нагору в маленьку охайну мансардну кімнатку, вона по-домашньому прихистить вас, тут стоять прості, але зручні меблі, які запрошують до відпочинку після спекотної прогулянки, а коли підійти і відчинити вікно...

Знадвору росла величезна вишня, так близько, що її гілля обіймало навколо весь будинок, і вона так рясно була всіяна квітами, що навіть листя не було видно. З обох сторін будинку був великий сад, з однієї сторони росли яблуні а з іншої вишні, також всіяні квітами; а трава була засіяна кульбабками. Далі в саду росли бузкові дерева, з фіолетовими квітами, і їхній паморочливо- солодкий аромат плинув до вікна з ранковим вітром.

Далі в cаду була зелена зона, пишний плющ губився в далині, туди де біг струмок і де росло незліченна кількість білих берез, які виднілись з праліска, де серед папороті і моху все наштовхувало на роздуми, про різні речі і чудові можливості. За ним був пагорб зелений і похилий з ялицями і ялицями; далі був проміжок, в якому виднівся сірий кінець маленького садового будиночка, який вона бачила з тієї сторони Озера Сяючої Води.

Далеко ліворуч розкинулись великі ферми а за ними, далеко внизу по зелених долинах, близжчав синій промінь моря.
Це дім де чекає родина, де люблять і пишаються .

ВІДРОДЖЕНА МРІЯ

"Я всі сили кинув на відбудову будинку, працював навіть уночі, з одного боку щоб заглушити біль, а з іншого у мене було божевільна думка,
що коли будинок відродиться то вона повернеться до мене"

Колись двоє закоханих мріяли про своє майбутнє, вони обходили старий занедбаний будинок і мріяли як відродять його.

"Я хочу щоб він був білий ,з великим ганком ,щоб охоплював його весь і неодмінно ззаду , щоб був краєвид на річку,де я щоранку зможу малювати"-жартома сказала Вона.
" Гаразд"-серйозно сказав Він
Минули довгі 14 років. Закохані стали лиш спогадом тих місць, але тут виріс білий будинок,

з ганком що охоплював його весь,і ззаду відкривав краєвид на річку.

Там стояв пустий мольберт.

Щоранкуі щовечора на ганку відпочивав Він, милуючись сонцем що купалось у воді, і слушаючи відгомін далеких мрій двох закоханих, а одного такого вечора ті далекі голоси розірвав звук машини, і коли вона наблизилась з неї вийшла Вона.