Десь у диві, у видиві вмовклих ночей,
у музичному лісі, на синім узліссі,
цвіла, мов калина, віолончель
і пахло весною чиєсь піаніссімо.
І пахли зеленими зорями очі,
і у флейти-тополі благав хтось покаянь,
і смичком трепетливим свою жіночність
питалася скрипка: «Яка... яка я?..»
І бігла музична струнка олениця,
і птаха музична кудись летіла...
І стояла моя зачудована ницість.
Тремтіла... і деревом стати хотіла.
Грицько Чубай, «П’ятикнижжя»
у музичному лісі, на синім узліссі,
цвіла, мов калина, віолончель
і пахло весною чиєсь піаніссімо.
І пахли зеленими зорями очі,
і у флейти-тополі благав хтось покаянь,
і смичком трепетливим свою жіночність
питалася скрипка: «Яка... яка я?..»
І бігла музична струнка олениця,
і птаха музична кудись летіла...
І стояла моя зачудована ницість.
Тремтіла... і деревом стати хотіла.
Грицько Чубай, «П’ятикнижжя»
Немає коментарів:
Дописати коментар