Ледь прокинувшись сьогодні вранці, я побачила за вікном снігову заметіль, все навкруги схоже на казку. Таким чудовим цього року був прихід зими .Зараз за вікном мете білими сніжинками , і вони пухнастою ковдрою вкривають все, вікна ,дахи, вулиці …
Зараз так чудово сидіти у теплій кімнаті і дивитися на те диво за вікном . і поки я сиджу то буду помаленьку розповідати спочатку про книгу Вілкі Коллінза Жінка в білому, яку я якраз прочитала нещодавно. Вражень купа , сподіваюсь ,що зможу їх якось коротше викласти.
Книга мене захопила відразу, і можна сказати, повністю з перших сторінок.
Я щиро симпатизувала героям, Меріон це дуже розумна дівчина, яка я упевнена справилася б зі всім сама, і зараз би напевно її зробили героїнею, але у той час вона могла бути "всього лише жінкою", притому ми бачимо як саме ця жінка сама зміркувала як і де шукати зниклу сестру.
Всі підступні хитрощі не зостаються для неї таємницею надовго, тому що, вона на рівні із злочинцями, єдине що вони просто її недооцінювали, як це часто буває!
Одній з сильних сторін Коллінза я вважаю його описи романтичних відносин, зізнаюся відверто я не чекала там більшого ніж легкий натяк на любов, тому що роман не мелодрама, а в детективах рідко хто добре описує романтику, в усякому разі мені не попадався такий детектив. Але тут я помилилася, Коллінз так яскраво, так красиво, ніжно і зворушливо описав відносини Уолтера і Лори, що я дуже пошкодувала про те що цей роман не мелодрама, і що їх історії приділяється так мало уваги.
Єдиним мінусом роману я вважаю те, що в кінці звідкись появляється це Братерство, явний натяк на мафію, яке кінець кінцем вбиває злочинного генія графа Фоско, можливо в дні Коллінза на таке Брацтво дивилися як на чудасію, але мені зараз здалося це дуже простим і банальним фіналом.
Але знову повторюю що упевнена це тільки тому що зараз вже цим нікого не здивуєш.
В усьому іншому від книги просто неможливо відірватися.
На черзі Місячний камінь (книгу я все-таки знайшла)
Немає коментарів:
Дописати коментар