Вірші про зиму

 

Зимова тиша
А Земля, мов казка, чарівна і біла,
В інії дерева, скрізь сніжок лежить.
Де весною річка ніжно голубіла,
Там сьогодні біла стежечка біжить.
Всюди тихо-тихо, спокій. Мріє тиша.
І такий чарівний, дивовижний світ.
Гілка не шелесне, вітерець не дише.
Лише червоніють снігурі між віт.

 Зимонько .

Зимонько-голубонька
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.

Всім рум'яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєш ковзанки
В нашому дворі.
Візьмем гринджолята ми,
Помчимо з гори.
Снігом нас притрушують
Срібні явори.

(Любов Забашта)

Зимова тиша
А Земля, мов казка, чарівна і біла,
В інії дерева, скрізь сніжок лежить.
Де весною річка ніжно голубіла,
Там сьогодні біла стежечка біжить.
Всюди тихо-тихо, спокій. Мріє тиша.
І такий чарівний, дивовижний світ.
Гілка не шелесне, вітерець не дише.
Лише червоніють снігурі між віт.

Січень

Січневий день, а тепло, як весною,
Ворони кружеляють і летять.
А сонечко усмішкою ясною
Нас весело взялося зустрічать.
Зійшло так ясно, весело, ласкаво
І землю промінцями обняло.
На землю глянуло усміхнено й лукаво,
Вдихнуло в неї радість і тепло.
Але зима одразу схаменулась
І небо хмарою усе заволікла.
Із віхолою враз перегукнулась
І у танок сніжинки повела.