Ділюся думками вголос читаючи Крихітку Дорріт

Зараз, хочеться трохи поговорити про книгу яку я зараз читаю, а це Крихітка Дорріт , я про неї розповідала дещо раніше. Насамперед, треба визнати ,що перша книга далася мені непросто , у Діккенса звичайно тяжкий стиль написання, але тут мене затримувала одноманітність історіі , все навколо, зосереджувалося в тюрмі Маршался, відповідно там були тюремні сірі інтер"єри, і такі ж сірі герої , мені не здавалися вони колоритними, або ж чимось цікавими, навіть головні герої були дещо одноманітними і можна навіть сказати нудними , а все напевне від одноманітності іхнього життя. Але навіть попри сірість першого тому , і в ньому були сторінки яскравості. Вже з перших сторінок я виділила для себе улюблених героїв -родину Міглз.Згодом стало зрозуміло чому вони так зразу виділилися ,адже в першій книзі вони насправді колоритніші, яскравіші і зворушливі. Разом з героєм я відпочивала у їхній присутності, це здається ,одна з ідеальних родин описана Діккенсом. Зразу ж, помітно як подружжі Міглз любить свою доньку Мінні, навіть в тому як вони між собою називають одне одного , татко ,мама і Бебі , вже видно турбота і ніжна любов, я думаю така родина не може не сподобатися . Я з насолодою читала ті розділи першої книги , де саме розповідалася історія тієї родини , так сталося, що головний герой Артур закохався у Мінні, але його кохання зосталось не розкритим , він так і не відкрив своїх почуттів дівчині, та попри все ,як не дивно, родина настільки любила Артура ,що підсвідомо знала про його кохання, і навіть Мінні ,хоча кохала й вийшла заміж за іншого щиро любить Артура .Але, історія цього нерозказаного кохання вона наче витає у повітрі , і навіть коли Мінні покидає батьківський дім, знаючи як батьки боляче переживатимуть , Артур залишається їм опорою і другом .

З початком другої книги всі герої несподівано розкриваються, я б скзала розквітають , і вже стільки колориту , що просто очі розбігаються , сам стиль набув іронії, і гумору і, тому читати дуже весело і легко . Неприємним моментом стало те ,що чоловік моєю улюбленої Мінні виявився нитиком і нездарою , коли у першій книзі ,він всюди нарікав на своє поважну родину, завжди іронічно до них ставився, і ніколи не жалів що заробляє свій хліб, то в другій книзі, він вже прости ниє про свою бідність , про те що його забули рідні , і просто покинула напризволще, при цьому всьому, він навіть не намагається чогось досягнути сам , загалом містер Гоуен просто нездара! І мене лише вражає з якою відвагою Мінні терпить його, і просто не помічає його недоліків , та нескаржиться на все.

Напевно дивно, що я зовсім не говорю про головну героїню книги Крихітку, насправді , маю зізнатися, що чим далі я з нею знайомлюся тим більше дивуюся чому попри всю свою силу, а вона дуже сильна дівчинка, адже завжди всі клопоти і турботи за родину були саме на її плечах , та попри все у неї немає самоповаги , сили і гідності, захистити себе. Мені дуже шкода її коли я читаю,як над нею знущаються , сміються ,нарікають , але інколи я просто злюся чому вона терпить і мовчить, така собі сіренька мишка . Треба сказати що головна героїня мене часто дратує, та останнім часом видно що й вона починаає змінюватися у значно кращий бік.

Наостанок ,просто хочеться кілька слів додати простаршу сестру Крихітки, Фанні. У першій книзі вона була абсолютно нестерпна , і навіть не приваблювала нічим, а зараз ,оппри туе що її характер можна сказати залишився без особливих змін , я маю визнати що вона мені подобається, а подобається саме тим ,що є абсолютною протилежністю Крихітки. Вона має гострий язичок, і зазвичай за словом до кишені не лізе, вона вольова і практична , свою вигоду знає. Для Фанні почуття небагато важать , головне становище і повага, вона з тих для кого мати становище у великих кругах це те,за що можна поборотися , і за що варто платити , навіть якщо потрібно для цього одружитися з повним ідіотом, то не так важливо адже цей ідіот має становище , і до тогож він ходит ьза нею мов цуцик на мотузку , головне кінець мотузки у її руках. Та найцінніше для Фанні те ,що отримавши становище вона зможе поставити на місце всіх тих хто дивився колись на неї зверхньо. Фанні типова авантюристка , я навіть думаю що будь у неї трішки більше мізків вона би й сама добилася становища у високому світі . Мені завжди подобалися авантюристки , попри те що вони завжди і всюди негативні персонажі, спостерігати за ними одне задоволення . Досі улюбленою авантюристкою для мене залишається героїня Оскара Вайльда леді Чівлі , яку так розкішно зіграла Джуліанна Мур.