Агата Крісті : Людина в коричневому костюмі

Моє читання роману Сюзанни Кларк - Джонатан Стрендж и містер Норрелл мертво застрягло десь на третині прочитаного, я потім більш детально розповім про цей роман ,це стовідсоткова атмосферна книга, в тому сенсі, що історії як такої , там майже жодної немає, нічого не відбувається, навіть Діккенс хоч і писав атмосферні, монотонні романи, але у нього історія була закладена, що та відбувалося, а тут довге монотонне сплетення, з хвилинними спалахами містики. І доки я над нею мучилася,то мені прийшла замовлена мною книга Агата Крісті - Людина в коричневому костюмі, тож я відклала своє монотонне читання і взялася за нову книгу.

Сподобалося з перших сторіночок, особливо тим що це не детектив в класичному розумінні, а саме пригодницький роман, дуже веселий.

Головна героїня Анна, дочка палеонтогога, вона просто скарб. Батько у неї зарився під землю з кістками древніх людей і не хотів звідти вилазити, так що дівчині самій треба було якось поратися з домашніми обов язками, а це означає,что треба платити по рахунках, готувати обід, і прибирати в будинку. Батька мало хвилювало все це, а грошей то майже не було, ось і крутилася Анна . Бідненька Анна! І за що тільки їй такі клопоти, адже вона така романтична дівчина, мріє про принца і пригоди ,лише де цього принца відкопати, коли вона живе в глухій глушині,по вуха в домашніх клопотах. Але одного дня її життя круто міняється, все почалося із смерті батька. Анна знала, що він ніколи не любив її, навіть не знав її, зайнятий лише своїми справами, але вони були прив'язані один до одного, та і хто окрім неї був першим слухачем всіх батькових доповідей. Але Анна не сумувала за ним, вона відчувала себе вільною, ось тепер вона нарешті шукатиме пригоди...

Мені ця Анна дуже подобається, вона дівчина розумна, кмітлива і дуже кумедна . Тут Крісті трохи посміялася над героїнями пригодницьких романів, які у вогні не горять і у воді не тонуть, її Анна намагається бути як вони, але вона людина , і перше ж мандрівка по мрю обернулося для відважної Анни морською хворобою, їй було так погано, що вона геть забула про всі пригоди,і бажала лише одного :

оставатся в каюте ,где мне скорее пришел бы каюк...

Але Анна таки "виповзла " на палубу на третій день, і була залучена в розслідування зниклих алмазів.

Це вперше я так насолоджуюся детективом, дотепним, веселим і дуже цікавим.