Від сьогодні я розпочинаю серію публікації Нотатників Люсі Мод Монтгомері. На жаль поки що
їх не можливо придбати у перекладі , і взагалі важко знайти, тому я думаю уривки які я змогла
знайти і перекласти будуть вам цікаві
НОТАТНИЧКИ ЛЮСІ МОНТГОМЕРІ
ВІДЛУННЯ 1
1889
Кавердіш , острів Принца Едуарда
21 вересня, 1889
Я розпочинаю новий нотатничок. Я вже вела один кілька років - відтоді як мені виповнилось
ледь більше дев яти. Та я спалила його сьогодні. Він був таким сміховинним і дурним , що
я соромилась його. Він також був дуже нудним. Я щодня релігіозно писала його,
і розповідала яка погода стояла надворі . По більшості випадків мені не було про що писати, але
я вважала за злочин якщо не писатиму його щодня – це було майже так жахливо , як не читати своїх молитов або не вмивати обличчя.
Але я розпочинаю все спочатку і писатиму лише тоді коли матиму про що розповісти.
Життя починає ставати цікавішим для мене – мені скоро буде 15 – останнього дня у листопаді.
Але у цьому нотатничку я ніколи не розповідатиму яким був день – лише коли погода справді цього
заслуговуватиме. І –ще одне але не останнє - я завжди носитиму його з собою.
Насправді про сьогоднішній день майже немає що написати. Сьогодні не було уроків, тому я змусила себе пересадити усі мої герані. Дорогі мої, як я їх люблю! «Мамою» для них усіх є стара поважна герань
на ймення «Бонні». Я маю Бонні ось уже декілька років – десь близько двох трьох років – з того часу як я провела зиму з тіткою Емілі у Малпіку. Меггі Ебботт, дівчинка що жила там , мала маленьку герань посаджену в бідоні і коли я їхала додому вона подарувала її мені.
Я назвала її Бонні - я люблю давати імена речам навіть якщо це лише герань – і я люблю її так само як моїх котів. Вона виросте чудовою великою рослиною, із подовгастими маленькими листочками,
З в»юнкою коричневою смужкою довкола. І вона цвіте так як лише можна уявляти.
Я вірю що у старої герані є душа!
Неділя 22 вересня, 1889
Кавердіш, Острів Принца Едуарда, Канада.
За силою звички , я сьогодні мало не написала « похмурий холодний день з відразливими
поривами дощу»
Але я не буду!!!
Минулого вечора приходила Пенсі і попросила мене піти з нею і залишитись у них на всю ніч.
Пенсі Маршалл – майже всі у Кавердіші хто не належить до Сімсонів ,належить до Маршалів але більшість належала і до цих і до тих- дівчинка яка жила за милю від нас ,і була моєю другою кузиною.
Вона трохи старша за мене - їй близько вісімнадцяти - але ми завжди залишалися чудовими подругами.
Це неймовірно весело піти до неї і залишитися на всю ніч.
Ми провели веселі безтурботні часи разом - катаючись з гірки, збираючи ягоди, вибираючи гумки,
Бігали на струмок, і бавилися з кішками в коморах.
Сьогодні ми разом війшли з церкви, і після вечері пішли до міс Клеммі…..
ДАЛІ БУДЕ....
Немає коментарів:
Дописати коментар