Сьогодні я можу зізнатися що дуже переживала як сприйму цей фільм, чи сподобається він мені, але коли вчора я його переглянула то ще потім якийсь час просто сиділа і осмислювала історию життя Джейн.... і вона мене вразила.
Перш за все стилізація фільму дуже нагадує "Гордісті і Упередження" , не берусь судити чи правильно був показаний побут і чи відповідає він дійсності, бо насправді історія від цього не залежала. Важливим віявилося те що Остін не могла не написати свого знаменитого роману Г і У а також інших, бо навколо неї жили просто живі прототипи її героїв , вони були такі яскраві і цікаві , що просто треба було встигати записувати .
Без сумніву можу сказати що я хоч трохи ,але все ж привідкрила для себе характер Джейн, принаймі я сподіваюся на це бо посправжньому судити зараз не можу спираючись лише на хоча і біографічну але все ж версію... та насправді так хочеться вірити що вона хоч трохи схожа.
Для мене Джейн видалась відкритою повною життя людиною, вона аж ніяк не могла вписуватись у ті вузькі рамки правил і обов"язків , які на той час були у суспільстві.
Вона була веселою і романтичною дівчиною, як і кожна прагнула кохання і була відкрито йому. Але в той же час вона була дуже освідченою, і розумною, висловити свою думк у при всіх відкрито не було для неї чимось не звичним , хоча й приводило до того що всі здивовано дивились на неї.
Для самої Джейн яка любила свої творчість і відстоювала її ,було просто сидіти і слухати думки про те что письменнитво ,а особливо коли автор жінка, то є пуста трата часу і паперу, вона не лише не погоджувалась але й відстоювала це право писати.
Кохання безперечно збагатило її світ , і хочеться сподіватися що воно так і залишилось в її серці до кінця, бо як інакше можна пояснити ті неймовірної сили почуття які вона описує у своїх романах.
Мені преба сказати дуже сподобалось як показано образ Тома Лефроя , колись я все гадала в якому образі з героїв книг Остін можна його впізнати, та тепер я в певнена що будь яку з її книг не візьми усюди знайдеш його бо Том це: агартність і потяг до життя Віккхема, гордість і розум Дарсі,
романтичність і начитаність Едмунда, веселість і безтурботність Тілні , і нарешті вміння
кохати чекати і сподіватися як у капітана Вентворта. Цей счинтез разом взятий
приводить до чудової суміші , до чудової людини .
Трохи хочеться сказати про улюблені момнт в фільмі, їх є достатнь багато.
Мені сподаболися сцені на балу, ці розмови і суперечки такиі схожі на Ліззі і містера Дарсі.
У фільмі згадується Генрі Філдінга "Історія найди Тома Джонса" я зараз читаю цю книгу ( згодом быльше розповым про неї)
і можу сказати що попри те що у фільмі Джей засудила її, та все ж книга їй сподобалась і я маю певну думку
що насправді вона мала великий вплив на Джейн, і виробила її стиль
А особливо те що Том бачачи потенціал Джейн у літературі намагався направити і показати їй різноманіття, з чого маю надію поступово і виробився її власний стиль, на який певною мірою вплинув Том.
Сподобалось те що в фільмі багато чудових веселих моментів , він не депресивний , а навпаки , романтичний, теплий , так просто розповідається історія нещасливого кохання, і в той же час в кінці ми бачимо що щастя у кохання може бути різним .
Останні кадри мене причарували , бо показано що кохання живе навіть коли минули роки , і слова вже не потрібні бо вони пусті ними нічого не скажеш, ясніше говорять поглади . А Джейн говорила про своє кохання через свої книги, у кожній зізнаючись Томові в любові маю надію він їх читав і розумів.
Немає коментарів:
Дописати коментар