Погортати видання:
пʼятниця, 25 травня 2012 р.
Книжкові новинки 2012 : Меггі Стівотер -Трепіт
Видавництво Країна Мрій знову порадувала читачів новим світовим бестселером , цього разу це знаменита трилогія Меггі Стівотер -Вовки Мерсі -Фолс, перша книга трилогії - Трепіт , вже в продажі .
Грейс
була зовсім дівчинкою, коли на неї напали вовки. І якби не дивний
жовтоокий вовк, який урятував її, вона б загинула в засніженому лісі.
Саме тому рік у рік вона з приходом зими виглядає свого вовка, не
розуміючи, чому в неї тріпоче серце, коли вона зазирає в його дивовижні
очі. Та одного разу під час облави в лісі таємниця розкривається:
жовтоокий вовк, отримавши кулю в шию, перевертається на хлопця на ім’я
Сем, і Грейс усвідомлює, що все життя була в нього закохана, підсвідомо
розгадавши його справжню сутність. Та скоро Сем знову повернеться у
вовчу шкуру, і Грейс утратить його назавжди. Невже їхньому зимовому
коханню так і не судилося справдитися?
понеділок, 14 травня 2012 р.
Прочитане : Мэгги Стивотер - Жестокие игры
Привіт, знову я і з новою книжкою для вас , цього разу дуже атмосферна і гарна історія .
Відкриваєте першу сторінку і чуєте «Ш ш ш, ш ш ш» - це море шумить, воно неспокійне і дике, як той вітер, який народившись десь в його найтемніших глибинах, що з силою б'є вам в обличчя розтріпуючи волосся, навколо все завмирає. Тільки на губах залишається сіль а під ногами мокрий пісок, і ви чекаєте, небо похмуре, вода все більше і вище здіймається і ось нарешті ви бачите його, найкрасивіше, дике, кровожерливе і грандіозне диво природи -Кабілл-ушті, водяного коня.

Ви переноситесь на острів Тисбі , і з перших сторінок герої стають близькими знайомцями, сусідами і рідними людьми, таке відчуття, що сама народилася на цьому острові, таке все близьке. Але є у цієї книги і свій великий мінус, вона занадто товста! По суті 400 з лишнім сторінок, це неквапливий плин життя острова та його мешканців, все крутиться довкола фестивалю перегонів цих самих кровожерливих конячок. Історія тривалістю у два тижні занадто вже тягуче читання. Читаєш, читаєш, читаєш ... а книга все не закінчується, і нічого кульмінаційного не відбувається. Хоча можливо кульмінацією можна назвати самі перегони, але вони самі зайняли всього щонайбільше десять стр. з 500. Як на мене, це книга хороша, але була б просто чудовою, якби була коротшою на 200 сторінок, зізнаюся, я перегортала сторінки, щоб хоч нитку розмови героїв не втратити, через те, що там було багато відступів :)
Відкриваєте першу сторінку і чуєте «Ш ш ш, ш ш ш» - це море шумить, воно неспокійне і дике, як той вітер, який народившись десь в його найтемніших глибинах, що з силою б'є вам в обличчя розтріпуючи волосся, навколо все завмирає. Тільки на губах залишається сіль а під ногами мокрий пісок, і ви чекаєте, небо похмуре, вода все більше і вище здіймається і ось нарешті ви бачите його, найкрасивіше, дике, кровожерливе і грандіозне диво природи -Кабілл-ушті, водяного коня.
Ви переноситесь на острів Тисбі , і з перших сторінок герої стають близькими знайомцями, сусідами і рідними людьми, таке відчуття, що сама народилася на цьому острові, таке все близьке. Але є у цієї книги і свій великий мінус, вона занадто товста! По суті 400 з лишнім сторінок, це неквапливий плин життя острова та його мешканців, все крутиться довкола фестивалю перегонів цих самих кровожерливих конячок. Історія тривалістю у два тижні занадто вже тягуче читання. Читаєш, читаєш, читаєш ... а книга все не закінчується, і нічого кульмінаційного не відбувається. Хоча можливо кульмінацією можна назвати самі перегони, але вони самі зайняли всього щонайбільше десять стр. з 500. Як на мене, це книга хороша, але була б просто чудовою, якби була коротшою на 200 сторінок, зізнаюся, я перегортала сторінки, щоб хоч нитку розмови героїв не втратити, через те, що там було багато відступів :)
Підписатися на:
Дописи (Atom)