Привіт ,
Вже доволі давно я тут не писала, дні несуться з такою швидкістю ,що не вистарчає часу на все задумане, а вчора я прокинула дуже холодного ранку , і зрозуміла ,що скоро осінь, літо проминуло майже непомітно, та сумувати з цього приводу я не буду ,адже я люблю осінню пору , тому буду насолоджуватися золотою порою.
Подій було багато, і я думала про що ж розповісти, щоб було цікаво, і вирішила трохи позгадувати минуле. Якось, ми з друзями почали згадувати всі серіали які колись у дитинстві дивилися не тільки ми і наші батьки, але й усі сусіди. Дискусія вийшла дуже цікава, адже згадалася і Рабиня Ізаура, і Просто Марія , і Дика Роза , а ще Санта –Барбара . Ми довго веселилися згадуючи обривки історій, потім дійшли висновку що в серіалах були спільні риси, втрата дітей, і втрата пам’яті .
Але хоча вони і наївні дуже приємно згадати ,те, що колись подобалось.
Я наприклад під впливом тієї розмови пригадала один італійський серіал Едера. Ви напевно пам’ятаєте цю історію. Я вирішила освіжити пам'ять і завантажила кілька серій, і знаєте мені сподобалось, історія щоправда нагадує казку, але так воно і повинно бути , до того ж я пригадала чудову актрису Аньєзе Нано, я в дитинстві дуже її любила .
Сама ж історія Едери доволі романтична : Одного разу, вночі, під двері монастиря молода жінка поклала маленьку дівчинку, із золотим медальйоном на шиї, у вигляді плюща (по- італ. едера), на честь цього медальйончика дівчинку і назвали.
Коли вона виросла черниця відвела Едеру до своєї шкільної подруги, в тієї свій магазинчик одягу, він маленький і затишний, і ось дівчина там починає працювати.
Вона знайомитися з Чинсією, і та пропонує їй бути її сусідкою, квартирка правда маленька, але дуже цікаво обставлена,Чинсія - романтична і весела дівчина, тому у неї дуже яскраві меблі і різні дрібниці, наприклад м'які подушки у вигляді фруктів і ягід :)
Паралельно показують багатий дім , двох братів, один з них інвалід, він управляє цілою імперією, а на столі фото його загиблої дружини, вона як дві краплі схожа на Едеру :) Його брат одружений на власній жінці, і виховав її сина як свого. Андреа, хоча і не рідний їм, але брати дуже люблять його, та і сам Андре абсолютно не схожий на маму, він швидше схожий на свого прийомного батька і дядька.
Ось така от історія , моя ж бабуся коли пригадуються серіалу , з теплом згадує Сеньйориту - бразильський костюмованій серіал, вона його дуже любила . Я сама зараз дивлюся один молодіжний аргентинський серіал, та багато музики , і жартів , доволі легкий, називається Дорослі діти.
Може і у вас є улюблений старий серіал ?
