«Якщо ви не встигли прочитати «Володаря перснів» до 14 років, то я вам щиро заздрю – попереду вас очікує незрівнянне задоволення. Якщо ви не дістались до нього і до 25 років – це наводить на сумні думки. Але якщо і в 40 ви продовжуєте залишатися таким же неуком, то це вже важкий випадок.»
Тері Пратчетт
Сьогодні в пошуках у мережі я натрапила на цю цитату , і в мені щось цокнуло "Я ще не читала Володаря Перстнів! Не хочу залишатися неуком, тому почала шукати книгу, і доволі скоро знайшла її ,та й ще й в першому українському перекладі. Важко сказати, чому я досі не читала цієї книги , екранізація мене не зачепила, тому мабуть я й оминула увагою книгу, але сьогодні все змінилося, і я можу відсвяткувати цей день , Я ПОЧАЛА ЧИТАТИ ВОЛОДАРЯ ПЕРСТНІВ.
Вже з самого початку, автор переносить читача у Край , де живуть гобіти, гноми, ельфи, та ще хто знає які створіння (я вже не знаю, чого мені очікувати на наступній сторінці.)Сама історія цієї країни настільки детально описана , що я вже вірю в те що десь на берегах Ірландії, в тих незайманих куточках ,де ще не бачили людей лежить Край, і там живуть Більбо, Фродо і всі інші.
Треба віддати належне чудовому перекладу, навіть , тоді, коли я вже майже готова заплутатися у всіх іменах і подіях, переклад вдало все описує, і тим самим допомагає мені виплутатися .
Отже ,привіт вам з казкових далеких –далечінь, де я мандрую горами разом з Фродо.
