ЛММ : Книги про Аню з Зелених дахів (завантажити російською)

У мене приємна новина для тих хто мріяв прочитати книги про Аню Люсі Монтгомері, та на жаль не володів англійською. Наразі книги є в мережі у гарному ( шкода не українському!) російському перекладі. Поки викладено 7 книг із восьми , остання має бути згодом , а поки що насолодщуйтеся прекрасним світом Ані з Зелених Дахів.

Завантажити!

Цитата зі Сріблястих Кущів (Quote from Silver Bush)

Щойно прочитала одну фразу в книзі ЛММ, і вона мене так вразила, це про перші почуття ось вона :

... ЇЇ рука покоїлась в його руці ... такій теплій і лагідній. І так вони йшли додому. 
Вітер .... Ніч... знову були привітними до неї. 
Пишні гілля дерев, що кидали срібні тіні осяяні місяцем ,
були прекрасними.... пряні , 
лісові аромати, що оповивали дорогу - чудовими. 


She slipped her little hand into his . . . he had a warm pleasant hand.
They walked home together so.
The wind . . . the night . . . were friendly again.
The dark boughs of the trees, tossing against the silver moonlit sky, were beautiful . . . the spicy, woodsy smells along the road delightful.

                                                                        " Пет зі Сріблястих Кущів"

 

Погляньте на світ (Look at the world)

Якби я хотіла передати вам ту свіжість , яка зараз буяє за моїм вікном ... безтурботні пташки  співають десь так близенько, і під їхню  веселу пісеньку прокидається новий день , в такий день радієш що живеш, і що все навколо це твоє . Це блідо - блакитне  небо , з хмаринками із цукрової вати, ці розкішно зелені оксамитові дерева ,  і веселі пташки , все це -моє!
Не дивуйтесь це на мене так книги Монтгомері впливають, коли я читаю, як гарно і глибоко вона бачить світ навколо , то і сама починаю так на нього дивитися, ось почитайте самі:

О, яким прекрасним було все навкруги! Пишні блідо –золоті хмари пливли понад Імлистим Пагорбом. Вітер заснув серед сріблястих кущів, а високі ялиці тріпотіли , наче загадково посміхалися. Поля навколо були схожі на затишні обійми , а верби , чи плаксійки як Джуді їх називала, шепотіли щось до них . Світ був величним , у цій розкішній зелені і спокусливій блакиті моря .Над нею розлилося ясне блідо - сріблясте небо і здавалось що все в садку буяло в передвечірньому квітковому розмаїтті

                                                                                        "Пет зі Сріблястих Кущів"

Чи ж можна по іншому дивитися на світ? Ні! Бо він прекрасний  і неповторний .
Я думаю, що дуже цікаво спостерігати за тим як навколо все змінюється, і день переходить у ніч. І хоча вони і здаються щоразу одними і  тими самими, двох одинакових ранків не буває, так само як і вечір , щоразу новий.
 

Про очікування....

У мене завжди так трапляється , що коли чогось дуже чекаєш і сподіваєшся потім обов"язково буде розчарування. Це напевно через те що я все приймаю близько до серця, і в цьому я схожа  на Енн,
вона теж мала багато неприємностей через свої сподівання , але в одному я  з нею погоджуюсь, якось вона сказала :
- Коли я  думаю про те приємне ,що має відбутися, я наче підіймаюсь на крилах в передчутті щастя,
та потім, усвідомивши,  що сталось зовсім навпаки , з усією важкістю падаю на землю. Але ж бо Марілла, доки цей політ триває він неперевершений... наче політ птаха у 
променнях призахідного сонця . І я думаю, що   захоплення від нього, винагороджує мене за весь 
біль від падіння .

Коли я  прочитала цю думку то переконалася , що зі мною теж часто таке трапляється , і за великими сподіваннями незмінно приходить розчарування, але хіба ж очікування не були  захоплюючими?

Енн з Евонлі

Чомусь захотілося знову переглянути цей Сиквел улюблного кіно. Я знаю напам2ять всі ситуації і сюжет,  але сьогодні дивилася його як вперше. У цьому фільмі так відчуваєш затишок і тепло, ніби всі герої твої старі добрі друзі, і  так приємно знову повернутися у знайомі місця. Мій  улюблений момент
той де Енн знову повертаєтьс я додому ,щоб самій збудувати своє життя.У  тих Зелених Дахах , які дають їй стільки надхнення і сили .

Думаю найкращою і яскравою постаття у другій частині була місіс Гарріс, ця старенька місіс яка звикле все і всіх тримати під своїм контролем, та вона не змогла встояти перед , щирим відкритим серцем Енн, яка так  прямо говорила їй свою думку про все. Як сказав Гіл Енн змогла підкорити серця і цього містечка.

Після перегляду мені так захотілося прочитати книги про Енн , тим більше стала відомою одна чудова новина скоро у Росії  вийдуть друком всі книги ЛММ, наразі  вийшла лише перша книга про Енн,
 яку ви вже можете придбати на Озоні.

Я відкирила сьогодні Енн з Евонлі і  почала читати і не помітила як прочитала 70 стр. ЛММ завжди зачаровує словом , скільки разів би не читали. 

Таємничі історії від ЛММ: Дівчина біля воріт

Сьогодні  особливий день, лише один день в році коли потрібно і дозволяється лякати людей.
Хелловін ... цієї ночі  все темне і таємниче збіралося на свій щорічний  розкішний бал, де як зазвичай подавали зачерствілі  тістечка і криваве вино. Вже доброю традицією цієї ночі  стала звичка розповідати страшні таємничі історії. Моя улюблена ЛММ теж багато їх написала  і сьогодні я буду вас люкати історією про дівчинку  біля воріт.

Жанетт прийшла відвідати свого доброго друга мистера Ловренса , він був її добрим другом, вона звикнавідувати його,
 і ось тепер коли дізналася що він захворів  прийшла провідати. Містер Ловренс  мав чудовий талант,
розповідати захоплюючі історії, про все цікаве на світі, та одна історія була особливою.
Колись містер Ловренс розповів Жанетт  історію свого першого кохання, дівчину звали Маргарет і вони дуже кохали одне одного, але Маргерет померла коли їй виповнилось 18 років, але перед смертю,вона поклялась  що буде чекати свого коханого  все його життя, поки вони знову не будуть рзом. Тепер містер Ловренс знав що смерть вже близько і радів що скоро він знову побачить свою Маргарет. Жанетт ніколи не вірила в його історію, хоча містер Ловренс стверджував що його кохана чекає на нього. І ось  одного вечора коли Жанетт поверталася додому  біля воріт маєтку містера Ловренса  вона побачила молоду ,дуже вродливу дівчина  іу білому весільному платті . Жанетт дар мови втратила ,бо з першого погляду зрозуміла хто це....
На арнок стало відомо що містер Ловренс помер,  говорили що  на його обличчі була счаслива посмішка ... Жанетт знала що  тепер він навічно буде зі своєю коханою Маргарет.

Чудові історії від ЛММ: Старенька леді Ллойд

Ось уже кілька днів у моєму містечку  похмуро і  непривітно. Небо вкрите густою ковброю хмар , крізь яку вже навіть сонце не може пробитися своїми гарячими промінчикаим. Сумне все навколо вулички ,і будинки , дерева хоч ще вдягнені у золоте листя, але вони зовсім не гарні.
У такі сумні і непривітні дні  саме час  почитати щось гарне , щоб хоч на деякий  час опинитися у затишному місці. Я впевнена що краще від Люсі Монтгомері у цей день ніхто більше не зміг би принести мені стільки сонця, а вона змогла
 і лише одним невеличким оповіданням.

Це просто неперевершено гарна історія, яка розповідає про одну стареньку леді, яку усі вважали дуже багатою, і гордою. Старенька справді була гордою і замкнутою, але багатою вона не була, та ніколи не дозволила б себе жаліти і тому вирішила  просто закритися у своєму домі.Так вона і жила відлюднено пока у їхнє містеско приїхла нова вчителька музики . Молоду дівчину звали Сільвія і з першого погляду старенька леді впізнала у її очах , очі свого давньго коханого Леслі. Сільвія була його дочкою. З того дня старенька вирішила робити різні дрібні  паодарунки для Леслі, лише для того щоб зробити їй приємність. На справжні подарунки грошей не було, тому леді почала дарувати Сільвії квіти , які росли у неї в садку, потім ягоди , потім фрукти. Сільвія не здогадувалась хто саме друє їй ці подарунки, але коли на день народження вона  отримала маленьку збірку віршів свого батька  , то здогалась ,що все це для неї робила старенька  леді, яку він так сильно кохав колись.

З часом старенька навчилася відкривати своє серце сусідам ,і знайшла багато людей які були готові підтримати її. А Сільвія  стала їй наче донька , дівчина була сиротою і тому добра ледиі стала їй наче хрещена .
Ця історія вчить що добро можна  робити не лише з допомогою грошей, головне відкрите і щедре серце, а навіть маленький букетик запашних квітів може подарувати радість самотній душі.