Прочитане: Корнелія Функе - Відчайдух

Я так ясно пам’ятаю як увійшла в Дзеркало. То був похмурий дощовий день , навіть більше надворі буяла гроза ,і я тікала з цього світу у той. Безпечний. Казковий . Чарівний. Так мені здавалося тоді . Та світ, у який я потрапила простими словами не опишеш . Він такий неосяжний. Такий похмурий. Такий магічний. Такий казковий . Такий реальний.

Мене зустріла Лисиця, вона була провідником , для мене в цьому світі . Руда тварина вдень, і руда дівчина вночі. Закохана . Заплутана у своїх людських почуттях, та все ж таки так чітко знає все у цьому Диво-світі .

Скільки минуло ? День. Два. Тиждень… я втратила лік часу, бо за все життя не переживала стільки пригод як тут . Мандрувала дивовижним карликовим містом , і бачила єдинорогів . Побувала на острові фей, і плавала озером де живуть жорстокі лорелеї. А потім було місто голів , підземне ,кам’яне і холодне, там наче серце і почуття застигли , скам’яніли , більше не було радості ,і любові, але й болю не було … майнула думка , а може гойлом бути краще? НІ то смерть ! Я відкинула цю думкиу і поспішила за Лисицею на волю , до сонця. До життя. Та там залишився Вілл. Він вже не хотів відчувати , забув як це жити . Я бігла до сонця за Лисицею, але була ладна повернутися сюди за Віллом….

Коли прийшов час повертатися , і реальний світ покликав мене назад, то я ладна була ховатися у темному замку Сплячої красуні, де мене оберігатиме багряний килим з диких троянд, шипи яких нікого не підпустять, але дивитися на сплячу красу, у вицвілій за сотню років сукні, це буде сумно. І я вирішила повернутися в реальність, залишивши в Задзеркаллі Короля голів і Фею, Джейкоба і Лисицю, переходячи назад крізь дзеркало я поглянула на Джейкоба і впевнилася , що ще неодмінно повернуся у цей світ.

Мої нові книжечки : Чорнильне серце і Відчайдушний

Про велика сила літератури, навіть моя застуда вчора відступила, коли мені принесли посилку з книгами улюбленої Корнелії Функе. Я торкалася їх, відкривала, милувалася красивими ілюстраціями, особливо порадував Відчайдушний, книга виявилася товстішою , ніж я думала, і коли відкриваєш кожна сторіночка щедро розписана прекрасними малюнками, таке відчуття що в казку потрапляєш, і я відчувала неначе це кращі ліки на світі )))

Чорнильний світ Корнелії Функе тепер українською!

Дорогі мої читачі у мене прекрасні новини!

Сьогодні один з відвідувачів Нотатничка приніс чудові новини , на жаль цей відвідувач не назвав свого імені , але я щиро вдячна йому за цю новину .

Отже, Видавництво "Теза" порадувало повною "чорнильною трилогією " Корнеліїї Функе.

Замовити книги можна за цією адресою : Видавництво "Теза"

... про що вони мріяли ,коли були дітьми? - Володар над злодіями

Вирішила сьогодні написати  тут, бо вже кілька днів не знаходжу часу сюди заглянути . Спочатку хочу звернути вашу  увагу на маленьке віконечко збоку праворуч, де віддтепер відображаються мої прихильники . Я вітаю їх і вдячна їм за увагу до мого нотатничка.

А тепер перейдемо до цікавого . Нещодавно я тут розповідала про Корнелію Функе , і її книгу Чорнильне серце, яке мене вразило , продовження цієї чудової книги я так і не знайшла, отож вирішила поки що читати інші книги автора ,, і зупинила свій вибир на Володарю над злодіями.

Дуже часто, автор, одного разу написавши  сильну історію, вже вдруге не може повторити такого ж успіху  але здається це не стосується Корнелії Функе її Володар над злодіями  неймовірно зворушлива, цікава і захоплююча розповіть . коли читає то здаєиться живеш разом з героями , і важко просто закрити книгу і відкласти її. Трошки розповім вам про саму історію , вона менш магічна ніж ЧС , але дивовижні чари тут теж є.

Двом братам Просперу і Бо, дуже повезло у них була най-чудовіша мама на світі, вона обожнювала своїх хлопчиків, і ніхто як вона не міг таким дивовижним чином наповнити навколишній  світ чарами. Особливо коли  вона розповідала хлопчикам про далеке місто на воді –Венецію. Там на величних палацах і соборах, сплять застиглі дракони,і крилаті леви , а у венеціанських каналах до цих пір живуть русалки. Історії розказані, мамою були такі реальні, що навіть дорослі вірили в них.

Потім сталася біда коли Просперо виконалося 12 мама захворіла і померла, він раптом став зовсім дорослим, адже на руках у нього залишився його п'ятирічний братик Бо, який більш всього боявся що його розлучать з Просперо. Скоро дитячий страх став реальним, мамина сестра,тітка Естер вирішила усиновити маленького Бо, а Просперо віддати до притулок . 

Посперо не став чекати, коли це станеться, тому вночі він викрав свого брата і вони втекли до Венеції.

Дорога туди була дуже не проста, аби якось прогодувати Бо Просперо довелося красти гроші, але він ненавидів це заняття, і себе ненавидів за те що робив,но іншого виходу не було . По дорозі до Венеції Бо захворів, і коли вони вже досягли мети Просперо був готовий здатися в поліцію хай тітка забирає його але хай вилікує, але тут до нього прийшли на допомогу. 

Прямо на вокзалі у Венеції їм зустрілася дівчинка, її всі звали Оса, тому що у неї ззаду була смішна,тугая кіска . Оса відразу вирішила допомогти хлопчикам і відвела їх до "Зоряного прихистку"...

Так лише розпочинаються пригоди двох братів у казковій Венеції. Книга наповнена теплом і  щирістю, і це неперевершено передано у чудовій єкранизації цієї книги. 

Я не витримала і переглянула цей фільм ще до того як дочитала книгу , і він просто чудовий. Актори  хогча і юні але  дуже талановито ,і злагоджено грають свої ролі . Насолода від перегляду не менша ніж від прочитання  книги хоча сама книга просто дивовижна!!!

"Смакуй кожне слово... " - Чорнильне серце

"Пробуй на вкус каждое слово, Мегги, - зазвучал в ее памяти голос Мо, - пусть оно тает у тебя во рту. Чувствуешь краски? Ветер и ночь? Страх и радость? И любовь? Почувствуй их, Мегги, и все оживет"

Корнелыя Функе "Чорнильне Серце" 

Вчора пізно ввечері я закрила останню сторінку Чорнильного серця, це було неймовірно, мені хотілося плакати, і кричати чому ця книга закінчилася. Я насправді насолоджувалася кожним словом цієї книги, здавалося автор просто читає мої думки, або дізнавшись про мої мрії описав їх у ній. В деякій мірі насправді так воно і є, але для цього я повинна вам трошки розповісти про автора  Корнелію Функе..Але спочатку давайте я коротко розповім про Чорнильне серце. Чорнильне серце -перша книга з "чорнильної" серії . 

Дванадцятирічна Мегі зовсім не пам'ятає свою матір, але не відчуває себе знедоленою: її

 батько, палітурник Мортімер, якого всі називають «Мо», створив для своєї дівчинки цілий світ, повний любові, фантазії і пригод. Мо обожнює книги і навчив Мегі цінувати красу друкарського слова.Здавалося, не може бути на світі людей ближче, ніж ці батько і дочка, але одного дня в їх будинок приходить дивний незнайомець, і після його візиту Мегі починає розуміти, що насправді дуже мало знає про таємне життя свого батька, що він приховує від неї все по-справжньому важливе – у тому числі обставини загибелі мами і якусь книгу, за якою полюють моторошнуваті особи. Мо відвіз Мегі в будинок її тітки Елінор і незабаром після цього його викрадають на очах у дочки. Елінор удається врятувати ту саму книгу, через яку , на думку Мегі, їх і переслідували лиходії.

І дівчинка вирішує віднести книгу ватажкові злочинців, загадковому Копрікорну, аби обміняти на Мо. Вона не здогадується, що Копрікорн – не людина, а персонаж, що зійшов із сторінок романа. Мо володіє страшним даром: коли він читає вголос, персонажі оживають і матеріалізуються на нашому світі, а на їх місці в книзі опиняється хтось із слухачів, — так зникла мама Мегі. Тепер Копрікорн намагається шантажувати Мо життям дочки, аби з його допомогою наповнити світ книжковими лиходіями і добитися абсолютної влади.

 

Кожен розділ у книгі розпочинається з цитати відомих письменників, один з рецензорів сказав ,що коли б зібрати книги усіх письменників ,котрих Функе цитувала в Чорнильному серці, то вийшла б чудова дитяча бібліотека.

 Німецька письменниця Корнелія Функе народилася в 1958 році в місті Дорстен, у Вестфалії. Мабуть, її дорога в літературу – один з найнезвичніших. Спочатку Корнелія була соціальним працівником і займалася проблемами детей-інвалідів. Саме тоді вона по-справжньому усвідомила цінність історій, що допомагали її підопічним відвернутися від сумної дійсності і понестися 

уявою в чарівні світи, де вони могли б переживати найзахоплюючі пригоди, яких в реальності позбавлені через хворобу.Корнелія Функе говорить, що пише перш за все для тих дітей, які слабкі здоров'ям і тому живуть в світі книг. Але, вигадуючи чергову історію, вона думає також і про тих, хто зовсім не любить читати, і намагається уявити собі – чи зацікавить її нова книга нечитаюче дитя?

Корнелія завжди прекрасно малювала: це явно спадкове – її дідусь був відомим гравером. Після закінчення аспірантури за фахом «Книжкова ілюстрація» у Гамбургському державному Коледжі Дизайну вона працювала як проектувальник настільних ігор і оформлювач дитячих книг.

Корнелія Функе завжди сама ілюструє свої книги: малює пером. 

Вона говорить, що так легко писати – коли намалюєш портрети персонажів і основні сцени. Тоді вони неначе втілюються, і залишається лише зафіксувати події їх життя.

"

Ты только взгляни, Мегги! - прошептал он, показывая ей листок. - Ну разве я не художник? Разве есть на свете что-нибудь прекраснее букв? Волшебные знаки, голоса умерших, строительные камни чудесных миров... И более того: знаки-утешители, избавители от одиночества. Хранители тайн, провозвестники истины..."

                                                                                                                            Чорнильне серце

У Корнелії величезна бібліотека – майже така ж, як в Елінор, героїні «Чорнильного серця». Лише, на відміну від Елінор, Корнелія щаслива в шлюбі  і є матір'ю двох дітей – чотирнадцятилітньої Ганни і дев'ятирічного Бена, які незмінно першими читають і оцінюють її книги. До того ж в будинку письменниці завжди мешкає безліч тварин: на справжній момент це два коні, собака Луні і дуже соромлива гвінейська свинка. Своєю любов'ю до братів нашим меншим Функе нагороджує всіх добрих героїв.

Любов до книжок особлива здатність героїв Чорнильного серце, ось наприклад як неймовірно поетично вона говорить про відношення своєї героїні Мегі до книг :

 «Книги были для нее домом в чужом месте, внутренним голосом, друзьями, с которыми не поссоришься, умными, сильными, смелыми, прошедшими огонь, воду и медные трубы».

Хтось з російських рецензорів сказав таку фразу :

После прочтения «Чернильного сердца» невозможно относиться к книгам, как к части обыденности: невольно проникаешься уважением и очарованием их волшебства.

Точніше висловити почуття після прочитання книги просто неможливо. На жаль , "чорнильної" серії книг Корнелії Фенке в українських магазинах поки що немає,але  вже є інші її книги наприклад "Володар над злодіями"   та цю книгу я змогла знати лише в одномі магазині в мережі .

Що ж стосується Чорнильного серця , то маю велику надію ,що книга з явиться на полицях крамниць після того як 19 березня відбудеться прем єрний показ екранізації цього роману.

Саме про екранізацію хочеться сказати трошки . Коли Корнелія починала писати ЧС ,то в герої Мо бачила абсолютно конкретного актора , під якого і створювала свій яскравив персонаж.  В Америці книга  вийшла  з присвятою на титульній сторінці:

Брендону Фрейзеру, чий голос - серце цієї книги. Дякую тобі за натхнення і чаклунство. Без тебе Мо ніколи не переступив би поріг мого кабінету, і ця історія залишилася б нерозказаною

Читаючи книгу я не знала про це, але уявляла саме Брендона Фрейзера в ролі Мо. Зрозуміло що в екранізації зіграв саме він , і зробив це неперевершено! На даний момент я маю піратську копію цього фільму англійською мовою , і з нетерпінням чекаю  на офіційний двд . Актори підібрані просто прекрасно , кожен на своєму місті, але звичайно в 160 хв. не могли запхнути все чаклунство книги .... та про це поговоримо пізніше а поки насолоджуйтеся книгою  .

Друга книга з трилогыъ "Чорнильна Кров " , наразі я так і не можу ніде її знайти , пошуки продовжуються , сподіваюся ,що скоро  її можна буде придбати 
у крамницях