Давно відомо,що для дітей треба писати краще чим для дорослих. А найкраще це змогла зробити людина яка так і не виросла , чи краще сказати не хотіла вирости. Драматург Джеймс Барри був відомим у Лондоні автором п"єс які ставились на театральних сценах, але згодом його фантазія гасла і ось майже дійшло до того що публіка була розчарована виставами. Джеймс розумів що все що він написав то повний непотріб. Він вже давно жив у своїй вигаданій Чарівній країні , але не знайв як поділитися нею з людьми.
Саме у такий час розгубленості і пошуків , автор познайомився з вдовою і чотирма її синами. Це знеайомство стало втіхою і натхненням для Баррі, за короткий час він настільки прив"язався до хлопчиків , що просто не уявляв себе без них. А їхня мати стала йому другом і підтримкою, з чого поступово стали народжуватись почуття , які обоє леліяли в серці. Саме у такий час Баррі почав вперше писати казку , героями якої стали його друзі хлопчики , і їхня мама ... так народився Пітер Пен - хлопчик який не бажав дорослішати.
Баррі на сторінках своєї казки описав всі захоплюючі пригоди які вони всі разом переживаали, ті прекрасні моменти так і залишились на сторінках його книги. А у житті все було менш щасливо мати хлопчиків захворіла і померла , залишивши дітей під опікою містера Баррі, вона здогадувалась що діти потрібні йому так само як і він їм.
Життя зазвичай жорстокіше за казки, але у них ми можемо побачити ті застиглі моменти щастія, і помандрувати у Чарівну країну разом з Пітером , де ніколи не має старості.
Якось я вже розповідала про книгу Ніколаса Спаркса "Нотатничок" , сьогодні варто згадати про його екранізацію. я помітила дивну і тим приємну річ усі книги цього авттора були успішно екранізовані, Щоденник Пам"яті не став винятком, а навіть навпакки , можливо саме він одна з най вдаліших постановок.
Успіхом в першу чергу завдячує це кіно режисером Нік Кассавекіс, взявся ставити це кіно і запросив на головну роль старенької Еллі свою маму, саме тому що історія дуже зачіпила його. Його батьки справжні герої цієї історії бо стравді прожили разом в шлюбі все життя .
Над фільмом весь час зйомок витало якесь прекрасне почуття і гармонія, усі 4 головних героїв прекрасно доповнювали пари. Фільм неперевершено легко і цікаве дивитися.
Історія хоч зовсім здавалося б звичайна але у атмосфері теплоти і щирості , виглядає зовсім по іншому і якось незвично.
Я давно не викладала кліпів на тему Г і У, а ось сьогодні знайшла новий кліп на мою улюблену пісню, сподіваюся вам сподобається. Я маю сказати що хоча після серіалу не можу сказати що цей фільм так саме мені подобається але тим не менше там є прекрасні моменти отож насолоджуйтесь!
Після того як прочитала з великим задоволенням книгу Елінор Портер ( про неї я розказувала дещо раніше) я з нетерпінням чекала можливості переглянути екранізацію цього роману. І сьогодні мені випала така можливість, я можу сказати зразу що після серіалу Енн з Зелених Дахів не чекала що мені сподобається ще яка небуть постановка яку я зможу порівняти до Енн, але полліанна виявилася саме такою. Там по -моєму чарівне усе, від навколишніх ланшафтів , краси будинку ,озера і саду, до просторих галявин. Навколишня природа вражала барвами і яскравістю, так ніби у гру в радість разом з Полліанною бавилися все навкруги.
Мені сподобався також затишок будинку тітки Поллі, все було вишукано і зі смаком, особливо сподобалась кімнатка яку згодом тітонька Поллі відвела для Полліанну, дуже затишна і мила. Актори по моєму підібрані як найкраще , і правильніше наприклад тітонька Поллі вродлива жінка хочай похмура , вона завжди одягається у темні сукні і непривітна з усіма, але насправді в душі дуже романтична.
Лікар Чілтон такий же веселий і доволі симпатичний , і як не дивно вони з тітонькой прекрасно виглядають поруч. Також у фільмі показано більш відвкрито історію кохання Тіма і Ненсі, вони дещо кумедна пара ,бо Тім просто помішаний на своїй машині і коли приходить до Ненсі то завжди починає розповідати їй про запчастини:) але згодом все виходить як найкраще. Я можу впевнено сказати що я нова крнізація книги просто ЧУДОВА!
Якось я прочитала думку одного гладача, не поручусь за за вірний зміст сказаного, за щоо наперед прошу вибачення, але приблизно зміст був таким:
" Ну так, один раз подивитись цей фільм можна, але бажанння переглянути немає - нудновато!"
Я не люблю читати думки про фільми (книги) які ще не бачила, бо часто так траплялось що, мої враження дуже відрізнялися від вражень інших людей, але тим не менше такі думки інших часто залишають по собі немриємний осад, і хоч ненавмисно але все ж пливають на твою думку. Маю сказати що після першого перегляду цього фільму, я ніяк не могла дочекатись коли ж побачу його знову, це напевно здасться дивним тому що я маю цей фільм і можу в любий момент його переглядати, але обставини різні справи, хоч і незначні і несутєві , як це не дивно здатні забирати купу часу .
Але ось сьогодні ,коли день видався з самого ранку непривітно-похмурим , небо спочатку нахмурене ,потім таки виплакало на землю свої холодні сльози, я вирішила потішити себе затишком, спочатку трохи почитала а потім увімкнула цей фільм ... і майже на дві години знову потрапила у світ галантного і вишуканого товариства. Дивитися другий раз виявилось ще цікавіше і приємніше ніж першого, я веселилась разом з Джейн на початку і сумувала вкінці . Десь наприкінці я раптом зловила себе на думці Чому і далі все залежить від суспільства, статку і грошей?
Бо насправді як би ми цього не приховували і казали що часи змінилися і тепер закохані відчайдушно кидають усе , бо гроші при бажанні можна заробити, але ніхто не задумується у цей щасливий момент ,що їх може ніколи не вистарчати, і це ( як це мізерно!) зруйнує кохання, дружбу, повагу і самостійність. Вибір, а точніше рішення яке Джейн прийняла у фільмі коли дізналась скільки людей залежить від успішності і можливостей Тома, я вважаю єдиним правильним, як би не пафосно воно виглядало. Я вперше бачу героїню яка зупинилась і тверезо оцінила ситуацію , і я можу сказати цей вчинок говорить про велику любов, бо він не егоїстичний , яким зазвичай прийнято вважати вчинок зроблений під впливом кохання. У фільмі однією з улюблених частин для мене є остання, там є відкритий кінець , а це якнайкраще спонукає до фантазій.... Я в первене це не останній мій перегляд цього фільму.
Джейн Остін завжди описувала у своїх книгах, те життя і побут який бачила навколо себе , браку для уяви не було, адже пильна спостирежлива людина , може знайти цікаві персонажі або ситуації для своїх історій , у навколишньому середовищі. Я пропоную зробити цікаве спостереження і дізнатися які ситуації можливо використала Джейн у своїх книгах, спираючись на свою історію.
На початку фільму образ Джейн більше нагадує героїнь з Гордості і Упередження , спочатку кокетку Лідію Беннет, що любить потанцювати а пізніше Елізабет Беннет що змагалась у винахідливій дотепності з містером Дарсі, так я к це робить Джейн з Томом Лефроєм. Том Лефрой спочатку нагадує Вікхема, який у Гордості і Упередженні вивчав закон швидше за звичкою, а також Дарсі у своїх оцінках сільських мешканців
Леді Грешем , яку зіграла Меггі Сміт , це прототип леді Кетрін де Бург з Гордості і Упередження – тітка містера Дарсі що булла протии його заміжжя з Елізабет Беннет.
Незграбний містер Коллінз, дуже підходить неповороткому герою містера Воррена , він також схожий з містером Елтоном з Емми своєю несподіваною пропозицією.
Велика емоційність Джейн нагадує Меріенн Дешвуд з Розуму і Почуття.
У фільмі контесса Еліза має собачку мопса, який в неї був у реальному житті. Такого ж песика мала леді Бертрам « що проживала свої роки на кушетці» у Менсфілд парку .
У Менсфілд –Парку леді Бертрам говорить своїй бідній племінниці Фанні що обов»язок козної жінки вдало вийти заміж, деж радить Джейн леді Грешем.
Джейн у фільмі грає у крикет , улюблену гру Кетрін Морланд з Нортенгерського аббацтва.
У фільмі Джейн і Том відвідали знамениту авторку готичних романів Енн Редкліфф, це саме її роман «Таємниці Удольфо» читала героїня Нортенгерського аббацтва Кетрін Морланд, який так розпалював її уяву.
У сцені зустрічі Джейн з Томовим дядько Бенджаміном на сходах у його домі, легко впізнати зустріч Кетрін Морланд з господарем Нортенгерського аббцтва .
Подібно до героїні «Переконання» Енн Еліотт , Джейн розриває свої заручини з Томом попри своє кохання до нього.
Момент коли Джейн після стількох років зустрічає Тома Лефроя в Італійській опері, це не що інше як відображенні зустрічі Енн Еліотт з Вентвортом на концерті , і хоча усвідомлюючи що він досі кохає її , не могла наблизитись до нього бо задавалась питанням « Чи буде це правильно, після стількох років?»
Роман Емілі Бронте по праву можна назвати найвеличнішим твором у світовій літературі. Бо такою силояю почуттів висловлених у словах не може покрасуватися ні один з нині мені відомих творів. Кохання у книгі Емілі не схоже аж ніяк на те велике світле, звільнююче почуття , яке показала у своїй Джейн Ейр її сестра Шарлотта. Ні, тут кохання то сила яка здатна руйнувати все на своєму шляху, оно мучить і спустошує, але тим самим , здатне наділяти людину незвичайною силою. За кохання як і за все в житті потрібно платити, а коли саме кохання і є твоїм життям то і плату за нього воно забирає твоє життя. Ця історія розповідає про двох людей у яких була спільна душа , і коли їх розлучили то тим самим розірвали їхню душу, примусивши страждати.А найстрашніше і найнесправедливіше це те що розлучило іх саме життя зі своїми правилами і обов"язками, і у цьому весь жах, бо їхній ворог був невидимим і нездоранним , і тоді як спасіння прийшла смерть ,що нарештиі заспокоїла і дала щастя бути разом. Екранізація як я і передбачала не перевершила книги, і я навіть впевнелна що її не можливо перевершити, але можу сказати що по тому як грали актори як передано переживання , то цей фільм мені сподобався безперечно. Ральф Файнс як і Жульєтт Бинош чудово зіграли і не загубили ті незначні моменти які є в книзі, чи які скоріше можна прочитати між рядків , це відтворили у фільмі і чудово відтворили. Я насправді могла відчути ту незбагнену тугу і відчай а також ненависть і біль , бо життя для Хіткліфа після смерті Кетрін скоріше було карою ніж щастям, але вкінці як спокута за його гріхи прийшла смерть і зістріч з його коханою , яка всі ці 20 років так і не знала спокою без нього.
