Fresh останніх днів (частина друга)

Продовжу розповідати про новинки останніх тижнів , і на черзі книжки. Спершу маю сказати ,що за ці тижні я прочитала ще одну книгу Ч.Діккенса "Мартін Чезлвіт", не дивуйтеся,що останнім часом  я постійно говорю про Діккенса  я дійсно " запала" на цього автора, і маю велике бажання прочитати якнайбільше його творів, що ж сосується МЧ, то я в захваті, і від книги і від екранізації, але докладніше я розповім згодом окремо, отож: 

Що читаю.... 

А читаю я історії про привидів... не лякайтеся, насправді історії не стільки страшні ,скільки захоплюючі і цікаві. Справа в тому,що я знайшла невеличку серію книжок з оповіданнями про привидів, що  написані справжніми классиками англійської літератури, серед авторів Ч.Діккенс, Джером К.Джером, Елізабет Гаскелл (це чи не єдине видання в перекладі її готичного оповідання) Джордж Еліот та ін.  Отже , чи могла я пройти повз таких збірок? Звичайно ж ні! От і придбала їх.

Зараз я читаю збірку під назвою "Загублена кімната " ,та інші історії про привидив , тут і розповідь Діккенса про наглядача залізниці,який бачив привид перед кожною катастрофою поїзда... І веселе  оповідання про привида старого замку, який щоночі оживав і виходив з картини, а потім бешкетував до ранку , і дещо романтично повість про двох привидів братів -близнюків, з древнього роду, які ніяк не можуть усвідомити що вже два століття як померли, і все приходять до свого фамільного замку кожного Різдва, чим просто до сказу  доводять теперішнього спадкоємця, який очікує на них ,а коли привиди з"являються починає жбурляти в них товстезні томи зі старовинної бібліотеки ,таким чином доводячи хто в домі господар.....

Друга в серії книжок про привидів ,у мене "Різдвяні повісті" Ч.Діккенса, Вважаю у кожній бібліотеці повинна бути ця збірка , адже "Дзвони" і "Різдвяна пісня в прозі" то класика  літератури.

І остання книга  яку я нещодавно придбала і зараз чекаю на неї це "Дім з привидами "англійські готичні оповідання, зізнаюсь підкупило імена авторів представлених там , а ще саме оповідання Дім з привидами Ч. Діккенса, як я вже мала змогу прочитати раніше , і воно дуже романтичне і веселе. 

Fresh останніх днів...

Останніми тижнями я була настільки заклопотана різними турботами ,що не знаходилось часу на блогування, і мій нотатничок залишався самотнім, і от сьогодні я вирішила коротко розповісти вам про все свіженьке,що трапилось за ці тижні.

Що дивлюсь... 

Я повинна вам  зізнатися, що ось вже тиждень як я підсіла на гучний вже серіал Prison Break .Спочатку, я навіть не думала що мене можна зацікавити таким серіалом, ну що може бути цікавого ,для дівчини ,що любить  костюмовані драми, в історії схожої на ось цю:

Проектувальник в'язниць навмисно скоює злочин і потрапляє в одну з побудованих ним зон з метою допомогти несправедліво засудженому братові уникнути смертного вироку. 

Майкл Ськофілд — людина, що зневірилася, у відчайдушних обставинах: його рідний брат Лінкольн засуджений до страти за вбивство і перебуває в камері смертників в одній з зон строгого режиму.

Не дивлячись на багаточисельні докази, що свідчать не на користь брата, Майкл переконаний, що той невинеен. Розуміючи, що щодня наближає виконання вироку, він інсценує пограбування банку і, таким чином, потрапляє в ту ж зону, вірячи, що там він зможе організувати їх спільну втечу і потім, на волі, — довести, що брат став жертвою змови.

Я була упевнена що така історія зовсім не по мені, але моя сестра, яка до речі ненавидить серіали, але при цьому за одну ніч переглянула  весь 1 сезон цього серіалу, вона показала мені одну серію, і повинна вам сказати ,що мені там настільки все сподобалось ,що я з неабиякою цікавістю дивлюсь його. 

Причому кожна серія абсолютно несподівано розвивається. Я котра була впевнена ,що про серіали знаю все, і здивувати мене нема чим, виявила для себе що є чим,та ще як!

Наш спільний знайомий - Чарльз Діккінс

Ну ось сьогодні я перегорнула останню сторінку  одного з останніх романів  Чарльза Діккіінса «Наш спільний знайомий» . Зараз у мене ще свіжі і так яскраві враження від цього роману що важко дібрати слів, щоб висловити своє захоплення ним . Без сумніву можу сказти лише одне Діккенс, чим більше я знайомлюся з його романами, тим більше  

Він підкорює мене, своїм стилем, повним и образами, тонким гумором і іронією.

Але для послідовності напевно спочатку варто трохи розповісти про саму історію.

Отже одного разу вночі на Темзі знаходять тіло молодого багатого спадкоємця Джона Гармона, все підтверджує вбивство. Батько цього молодого чоловіка ,був людиною багатою ,ськупою   і  злісною.. Він ще в дитинстві прогнав сина з  дому і майже не згадував про нього, лише після смерті прочитавши заповіт старого стало відомо,что він все залишає своєму синові, але за умови що той одружуватися на дівчині, яку хлопець  ніколи не бачила, і яку старик сам для нього вибрав . І ось хлопець повертався додому, отримати падок і був вбитий дорогою.

Дівчині, якою судилося стати вдовою, ще не ставши дружиною, і навіть не бачивши свого нареченого , все це здавалося просто поганим сном . Белла,була дівчиною розумною і красивою, вона виросла у великій і дружній,но дуже бідній сім'ї, і до своїх вісімнадцяти років ця бідність так їй набридла, що вона не мріяла в житті ні про що більше, ніж про багатство.

Белла була реалісткою і розуміла що їй обіцяє майбутнє заміжжя, і ось халепа, наречений надумав потонути, ну то хіба є на світі справедливість ? Та ще їй тепер потрібно носити це безглузде чорне плаття, по нареченому якого вона не бачила і скзати відверто  бачити не бажала?   (зізнаюся зі всією своєю черствістю і розрахунком Белла все ж моя улюблена героїня,она пряма і не лізе за словом в кишеню точно Скарлетт, до речі у них вся сімейка така).

По заповіту якщо син так і не з'явиться, то всі гроші переходять до двох старих слуг Старого, це були люди дуже прості і дуже добрі,хотя все життя Старий  лише знущався з містера і місіс Боффін,та вони служили йому вірою і правдою і Господар все ж це оцінив....

Ось так приблизно починається історія головних героїв, але насправді у Діккнса є не менш важливі і не менш яскраві другорядні герої, всі вони разом сплітать той  прекрасний візерунок роману "Наш спільний знайомий".

Одна моя знайома велика прихильниця Діккенса сказала мені ,що всю красу цього роману не запхнути ні в одну екранізацію, і я з готовністю погоджуюся з ней, роман величний , і були спроби його екранізації , і я хочу розповісти вам про на мою думку дуже непогану спробу ВВС. Вся сила цього фільму в неперевершено талановитих акторах, всі без винятку , вони  втілювли персоназів Діккінса так наче справді були ними.  Фільм  безперечно дуже приємний і я дуже раджу його подивитися, але лише до того як ві прочитаєте книгу , бо інакше вам важко буде сприймати будь яку екранізацію цього твору.

Книжкові новинки !

Привіт !

Сьогодні яскравий по весняному сонячний день , один з таких про які моя улюблена героїня  "Енн з Зелених дахів " любила говорити :" Як чудово жити в світі де є весна !".

Я сьогодні вирішила розповісти вам про книжкові новинки, які вже можна придбати у нас . Зовсі нещодавно мені подарували маленьку книжечку оповідань Гілберта Кіта Честертона  "Мудрісти отця Брауна", цей автор став відомим завдяки своїм розповідя про скромного отця Брауна, який тим не менше  чудово розгадує загадки , і розкриває різні  злочини . Маю сказати що книжечку я прочитала  на одному диханні , і маю скзати  стільки непередпачуваних і захоплюючих історій я ще не бачила . Чудова -чудова книжечка , всім раджу ! в серію оповідань про отця Брауна входять ще багато книжок , сподіваюся я з часом матиму змогу їх прочитати .

Особливо чудовою новинкою цього місяця є те що у моєму улюбленій книгарні  продають

 книги Джейн Остін , правда , сернія неповна не вистарчає Нортінгерського Аббацтва і Упередження , але зате є Менсфілд -Парк , таким чином ,коли я придбаю книгу то буду щасливою володаркою всіх книг Дж.Остін ура ! ура ! ура!

Зовсім нещодавно я придбала також книг Вілкі Коллінза "Жінка  в білому " , видання прекрасне , тверда обкладинка , якісний папір і чудове оформлення ,  і 700 сторінок щастя ! 

Зараз, я читаю роман Діккінса "Наш спільний знайомий" , і в планах після прочитання перегляд екранізації від ВВС , так що згодом чекайте  на розповідь про книгу і фільм . 

Весна обіцяє принести багато цікавого 

... про що вони мріяли ,коли були дітьми? - Володар над злодіями

Вирішила сьогодні написати  тут, бо вже кілька днів не знаходжу часу сюди заглянути . Спочатку хочу звернути вашу  увагу на маленьке віконечко збоку праворуч, де віддтепер відображаються мої прихильники . Я вітаю їх і вдячна їм за увагу до мого нотатничка.

А тепер перейдемо до цікавого . Нещодавно я тут розповідала про Корнелію Функе , і її книгу Чорнильне серце, яке мене вразило , продовження цієї чудової книги я так і не знайшла, отож вирішила поки що читати інші книги автора ,, і зупинила свій вибир на Володарю над злодіями.

Дуже часто, автор, одного разу написавши  сильну історію, вже вдруге не може повторити такого ж успіху  але здається це не стосується Корнелії Функе її Володар над злодіями  неймовірно зворушлива, цікава і захоплююча розповіть . коли читає то здаєиться живеш разом з героями , і важко просто закрити книгу і відкласти її. Трошки розповім вам про саму історію , вона менш магічна ніж ЧС , але дивовижні чари тут теж є.

Двом братам Просперу і Бо, дуже повезло у них була най-чудовіша мама на світі, вона обожнювала своїх хлопчиків, і ніхто як вона не міг таким дивовижним чином наповнити навколишній  світ чарами. Особливо коли  вона розповідала хлопчикам про далеке місто на воді –Венецію. Там на величних палацах і соборах, сплять застиглі дракони,і крилаті леви , а у венеціанських каналах до цих пір живуть русалки. Історії розказані, мамою були такі реальні, що навіть дорослі вірили в них.

Потім сталася біда коли Просперо виконалося 12 мама захворіла і померла, він раптом став зовсім дорослим, адже на руках у нього залишився його п'ятирічний братик Бо, який більш всього боявся що його розлучать з Просперо. Скоро дитячий страх став реальним, мамина сестра,тітка Естер вирішила усиновити маленького Бо, а Просперо віддати до притулок . 

Посперо не став чекати, коли це станеться, тому вночі він викрав свого брата і вони втекли до Венеції.

Дорога туди була дуже не проста, аби якось прогодувати Бо Просперо довелося красти гроші, але він ненавидів це заняття, і себе ненавидів за те що робив,но іншого виходу не було . По дорозі до Венеції Бо захворів, і коли вони вже досягли мети Просперо був готовий здатися в поліцію хай тітка забирає його але хай вилікує, але тут до нього прийшли на допомогу. 

Прямо на вокзалі у Венеції їм зустрілася дівчинка, її всі звали Оса, тому що у неї ззаду була смішна,тугая кіска . Оса відразу вирішила допомогти хлопчикам і відвела їх до "Зоряного прихистку"...

Так лише розпочинаються пригоди двох братів у казковій Венеції. Книга наповнена теплом і  щирістю, і це неперевершено передано у чудовій єкранизації цієї книги. 

Я не витримала і переглянула цей фільм ще до того як дочитала книгу , і він просто чудовий. Актори  хогча і юні але  дуже талановито ,і злагоджено грають свої ролі . Насолода від перегляду не менша ніж від прочитання  книги хоча сама книга просто дивовижна!!!

Цікавий день.

Згідно новелі італійського дворянина Луїджі та Порто «Історія про двох закоханих», яка лягла в основу однієї з найзнаменитіших п'єс Вільяма Шекспіра, Ромео Монтеккі і Джульєта Капулетті таємно повінчалися саме цього дня - 11 березня 1302 року.

"Смакуй кожне слово... " - Чорнильне серце

"Пробуй на вкус каждое слово, Мегги, - зазвучал в ее памяти голос Мо, - пусть оно тает у тебя во рту. Чувствуешь краски? Ветер и ночь? Страх и радость? И любовь? Почувствуй их, Мегги, и все оживет"

Корнелыя Функе "Чорнильне Серце" 

Вчора пізно ввечері я закрила останню сторінку Чорнильного серця, це було неймовірно, мені хотілося плакати, і кричати чому ця книга закінчилася. Я насправді насолоджувалася кожним словом цієї книги, здавалося автор просто читає мої думки, або дізнавшись про мої мрії описав їх у ній. В деякій мірі насправді так воно і є, але для цього я повинна вам трошки розповісти про автора  Корнелію Функе..Але спочатку давайте я коротко розповім про Чорнильне серце. Чорнильне серце -перша книга з "чорнильної" серії . 

Дванадцятирічна Мегі зовсім не пам'ятає свою матір, але не відчуває себе знедоленою: її

 батько, палітурник Мортімер, якого всі називають «Мо», створив для своєї дівчинки цілий світ, повний любові, фантазії і пригод. Мо обожнює книги і навчив Мегі цінувати красу друкарського слова.Здавалося, не може бути на світі людей ближче, ніж ці батько і дочка, але одного дня в їх будинок приходить дивний незнайомець, і після його візиту Мегі починає розуміти, що насправді дуже мало знає про таємне життя свого батька, що він приховує від неї все по-справжньому важливе – у тому числі обставини загибелі мами і якусь книгу, за якою полюють моторошнуваті особи. Мо відвіз Мегі в будинок її тітки Елінор і незабаром після цього його викрадають на очах у дочки. Елінор удається врятувати ту саму книгу, через яку , на думку Мегі, їх і переслідували лиходії.

І дівчинка вирішує віднести книгу ватажкові злочинців, загадковому Копрікорну, аби обміняти на Мо. Вона не здогадується, що Копрікорн – не людина, а персонаж, що зійшов із сторінок романа. Мо володіє страшним даром: коли він читає вголос, персонажі оживають і матеріалізуються на нашому світі, а на їх місці в книзі опиняється хтось із слухачів, — так зникла мама Мегі. Тепер Копрікорн намагається шантажувати Мо життям дочки, аби з його допомогою наповнити світ книжковими лиходіями і добитися абсолютної влади.

 

Кожен розділ у книгі розпочинається з цитати відомих письменників, один з рецензорів сказав ,що коли б зібрати книги усіх письменників ,котрих Функе цитувала в Чорнильному серці, то вийшла б чудова дитяча бібліотека.

 Німецька письменниця Корнелія Функе народилася в 1958 році в місті Дорстен, у Вестфалії. Мабуть, її дорога в літературу – один з найнезвичніших. Спочатку Корнелія була соціальним працівником і займалася проблемами детей-інвалідів. Саме тоді вона по-справжньому усвідомила цінність історій, що допомагали її підопічним відвернутися від сумної дійсності і понестися 

уявою в чарівні світи, де вони могли б переживати найзахоплюючі пригоди, яких в реальності позбавлені через хворобу.Корнелія Функе говорить, що пише перш за все для тих дітей, які слабкі здоров'ям і тому живуть в світі книг. Але, вигадуючи чергову історію, вона думає також і про тих, хто зовсім не любить читати, і намагається уявити собі – чи зацікавить її нова книга нечитаюче дитя?

Корнелія завжди прекрасно малювала: це явно спадкове – її дідусь був відомим гравером. Після закінчення аспірантури за фахом «Книжкова ілюстрація» у Гамбургському державному Коледжі Дизайну вона працювала як проектувальник настільних ігор і оформлювач дитячих книг.

Корнелія Функе завжди сама ілюструє свої книги: малює пером. 

Вона говорить, що так легко писати – коли намалюєш портрети персонажів і основні сцени. Тоді вони неначе втілюються, і залишається лише зафіксувати події їх життя.

"

Ты только взгляни, Мегги! - прошептал он, показывая ей листок. - Ну разве я не художник? Разве есть на свете что-нибудь прекраснее букв? Волшебные знаки, голоса умерших, строительные камни чудесных миров... И более того: знаки-утешители, избавители от одиночества. Хранители тайн, провозвестники истины..."

                                                                                                                            Чорнильне серце

У Корнелії величезна бібліотека – майже така ж, як в Елінор, героїні «Чорнильного серця». Лише, на відміну від Елінор, Корнелія щаслива в шлюбі  і є матір'ю двох дітей – чотирнадцятилітньої Ганни і дев'ятирічного Бена, які незмінно першими читають і оцінюють її книги. До того ж в будинку письменниці завжди мешкає безліч тварин: на справжній момент це два коні, собака Луні і дуже соромлива гвінейська свинка. Своєю любов'ю до братів нашим меншим Функе нагороджує всіх добрих героїв.

Любов до книжок особлива здатність героїв Чорнильного серце, ось наприклад як неймовірно поетично вона говорить про відношення своєї героїні Мегі до книг :

 «Книги были для нее домом в чужом месте, внутренним голосом, друзьями, с которыми не поссоришься, умными, сильными, смелыми, прошедшими огонь, воду и медные трубы».

Хтось з російських рецензорів сказав таку фразу :

После прочтения «Чернильного сердца» невозможно относиться к книгам, как к части обыденности: невольно проникаешься уважением и очарованием их волшебства.

Точніше висловити почуття після прочитання книги просто неможливо. На жаль , "чорнильної" серії книг Корнелії Фенке в українських магазинах поки що немає,але  вже є інші її книги наприклад "Володар над злодіями"   та цю книгу я змогла знати лише в одномі магазині в мережі .

Що ж стосується Чорнильного серця , то маю велику надію ,що книга з явиться на полицях крамниць після того як 19 березня відбудеться прем єрний показ екранізації цього роману.

Саме про екранізацію хочеться сказати трошки . Коли Корнелія починала писати ЧС ,то в герої Мо бачила абсолютно конкретного актора , під якого і створювала свій яскравив персонаж.  В Америці книга  вийшла  з присвятою на титульній сторінці:

Брендону Фрейзеру, чий голос - серце цієї книги. Дякую тобі за натхнення і чаклунство. Без тебе Мо ніколи не переступив би поріг мого кабінету, і ця історія залишилася б нерозказаною

Читаючи книгу я не знала про це, але уявляла саме Брендона Фрейзера в ролі Мо. Зрозуміло що в екранізації зіграв саме він , і зробив це неперевершено! На даний момент я маю піратську копію цього фільму англійською мовою , і з нетерпінням чекаю  на офіційний двд . Актори підібрані просто прекрасно , кожен на своєму місті, але звичайно в 160 хв. не могли запхнути все чаклунство книги .... та про це поговоримо пізніше а поки насолоджуйтеся книгою  .

Друга книга з трилогыъ "Чорнильна Кров " , наразі я так і не можу ніде її знайти , пошуки продовжуються , сподіваюся ,що скоро  її можна буде придбати 
у крамницях