Якщо ви гадаєте куди це я попав(ла) , то не хвилюйтесь саме до мене , я просто знову змінила свій вигляд, скажу вам чесно мій нотатничок дуже подобався мені у тому затишному дізайні , але весна іде і хочеться просто розправити руки і щоб мене підхопив свіжий квітневий вітер , хоча правда зараз він не стільки свіжий як холодний , але всеж весна продовжує боротися з зимою і врешті -решт таки переможе. Тому я вирішила ,що цей свіжий вітряний дизайн трохи освіжить мій нотатничок. Розповім вам трохи про деякі новинки , я сьогодні дізналася, що у моїй улюбленій серії "Маленькі жінки" вийшла друком перша книга про Енн ( її ви бачите вище) я ще не знаю яким буде переклад але обкладинка вже мені подобається. Отож шукайте у крамницях!
Зараз я продовжую читати Емму Браун , книгу яку так і не закінчила Шарлотта Бронте і яку дописувала Клер Бойлен. У назві книги стоїть ім"я Шарлотти, але на мій погляд, субьєктивний , цнее було просто халатністю і недбальством помістити ім"я письменниці на такому бездарному творі. Початок багатообіцяючий був, і то не дивно бо писала сама Шарлотта , але далі це щось жахливе, я не говорю про стиль написання, його не те що не зберегли , він абсолютно інший, до тогож дуже неякісний , таке враження ніби читаеш дешевий роман. Але найгірше мене вразило що автор дозволив собі написати такі моменти, які Шарлотта ніколи не вікористовувала ,адже у неї йшлося лише про почуття , без вульгарщини , навіть у "Містечку" найбільшому творі у Шарлотти ми бачимо стиль у кожному слові, а тут прості слова які нічого не несуть. Я всеж дочитаю цю книгу але насолодіи від неї зовсім немає.
Я в попередній раз розказувала вам про "Великі сподівання", хто всеж таки дослухався до моїх порад і подивився цей фільм сподіваюся залишився задоволеним , особисто я просто щаслива що переглянула його, мені сподобалося все актори, костюми, зачіски, те як розгорталася історія , насправді ВВС просто неперевершено все показало .
Мене так надихнув цей фільм що я створила навіть своє відео присвячене йому ось воно, сподіваюся вам сподобається!
Pip & Estella - Great Expectation
я вже доволі давненько не показувала вам відео про Маргарет і Джона сз півночі і Півдня, я аж ніяк не забула про них і зробила вже купу відео , але сьогодні хочеться показати вам одине нове відео , воно вийшло прохи романтичним а музика просто чудесна
А ранок сьогодні і справді майже весняний, ясне сонецко так весело розливає проміння, а вітерець хоча і є, але він свіжий і солодкий . з самого ранку настій гарний ,дихають так вільно груди. Ось вдихнеш це свіже повітря і справді віриш що надворі нарешті молода весна.
Здається ,що прокидається поступово не тільки природа але й українське тв. Вчора я почула досить цікаву новину , здається наш глядач нарешті стомився бачити насильсто , жорстокість і розпусту на своїх телеекранах і хоче кращого і цікавішого продуку , ну що ж я можу додати лише одне : Нарешті ! Прокинулися! Не знаю як ви а я останнім часом не дивлюсь телевізор взагалі, причина проста , там нічого не показують, чи пак ні показують, але те що вони показують просто не можливо дивитися. Інколи просто сидиш і цокаєш з каналу на канал і нічого, всі на одне лице.
спершу я ще вірила що омжна щось змінити , відвідувала форуми різних українських телеканалів і просила хоча б раз на тиждень зміними сітку мовлення так щоб було більше культурних програм, вистави, симфонічні концерти і найголовніше якісне кіно. Мої спроби виявилися марними адже всюди я була наче біла ворона , не зрозуміло мені це, кругом кричать про жорстокість на тв, а мсамі на тих же форумах замовляють ті самі бойовики... Мені часто говорять на форумі що саме така продукція є рейтинговою , маю сказати я вірила аж пока не дізналася про російський телеканал Культура, він має мистецько- пізнавальній а також освітній напрямок, кожна його програма збагачує гладача знанями , здавалобся такий канал не атиме великого попиту у сачаснома тв-просторі, а сталося все навпаки "Культура" довела що коли робиш справу якісно то вона не може не дати результату. Хотілося б ще додати що на цьому телеканал транслюються прерасні розкішні еранізації ВВС, а ВВС як відомо одна з найпотужніших студій у Британії. Їйні фільми це бренд якості , принаймі для мене. І на телеканалі Культура дуже часто відбуваються прем"єри, найкращих британських і не тільки фільмів.
Я шкодую що цей телеканал не транслюється у нас , хоча в нсас теж є телеканал Культура, він не такий потужний як російський, зразу можна сказати що грошей багато на нього не йде , хоча і він це вже великий прорив для нас, шкода тільки що він не всеукраїнський. Та не все так погано і у нас виявляється бувають винятки. Зовсім не давно телеканал Тоніс приємно здивував мене показом серіалу Гордість і Упереджені ВВС, і зразу за ним , правда чомусь у нічному ефірі (?!!!!!!!!!) показали Холодний Дім по роману Ч. Діккінса ВВС, і ось знову подарунок , і знову розкішна екранізація Діккінса
Вони познайомилися, коли їм було по 10 років. Вона - спадкоємиця великого статку, він - хлопчисько з бідної родини, який так полюбив малювати, що згодом стане художником. У дитинстві вони закохалися одне в одного. А Через багато років зустрілись знов. Він розуміє, що не може без неї. Але у неї вже зовсім інше життя. Життя, в якому усе менше місця для нього... Час ефіру : субота 29 березня о 17:00 і в неділю о 17:00 Це попередня робота Джуліана Джарролда, наступною є "Дружини і Доньки" знаменита екранізація роману Елізабет Гаскелл. Отож сьогодні можна сміло вмикати телевізор і насолодджуватися гарним кіном, маю лише надію що для Тоніса це стане доброю традицією, бо вони почали відроджувати українське якісне тедлебачення Для тих хтолюбить читати у мене теж приємна новина ,я знайшла український переклад книги Ч.Діккінса , отож приємного перегляду і читання
Цього року весна нас не радує раннім сонечком і тепленькими днями. Надворі похмуро і сиро, холодосм так і проймає, тому дуже часто хочеться просто загорнутися в щось тепленьке і просто посидіти вдома, а від себе ще пожу додати що цю одноманітність краще всього може побороти пригодницький роман. Сама я самее так і зробила, н час я відклала свою улюблену класику і вирішила почитати щось жвавіше і пригодницьке , таким для мене стали книги Філіпа Пулмана. Вперше я почила про цього автора коли почали говорити про Темні Початки , Золотий Компас.... До фентезі я байдужа тому не звернула уваги на цього автора а виявилось дарма. У нього є ще багато цікавих книг і зокрема серія про Саллі Локхарт. Мене особливо зацікавили ці книги бо жанр доволі закручений це такі собі історико- авантюрно - детективно -пригодницькі романи, щось схоже на Шерлока Холмса. Сюжет доволі динамічний і цікавий так , що коли ти читаєш пто не помітно як плине час , це якраз у пригоді в такі одноманітні дні.
Пробач Мій Нотатничку, що так надовго тебе покидаю , насправді просто несила було заходити сюди у похмурі дні , коли думки абсолютно нудні і нецікаві
Декілька днів прималася похмура погода, і хоча інколи були ясні погожі ранки та насправді весь минулий тиждень був похмурим, вологим і холодним. в такі дні майже нічого просто не має сил робити, відчувається втома, і нецікавість до усього навколо. Я намагалась хоч якось урізноманітнити свої будні, та загалом у мене нічого путнього не виходило .Більшу частинуу часу звичайно забирало читання , і до того ж сюжет був дуже схожим на моє становище .Героїня теж страздала від самотності і одноманітності у стінах дівочого пансіону, де вона була вчителькою.Саме імя героїня - Люсі Сноу, є таким же холоднім і нецікавим я к її становище. Але мене у книзі привабив стиль написання я маю враження ( а якщо додати ще й похмурість ,нудьгу і довжину минулого тижня то було майже схоже) що я і є тією Люсі і саме на моїх спостережливих очах розгортаються досить цікаві події. Насправді в книзі мене зацікавила не так Люсі як молода прекрасна дівчинка Поліна, шкода тільки ,що після яскравої появи напочатку книги вона зникає і з"являєть лише всередині історії, але маю сказати саме вчасно. Бо з її яскравістю веселим і чутливим характером, історія яка вже починала тьмяніти і ставоти нудною, сама по собі стає барвистою іі цікавою. Чим там справа кінчиться побачимо згодом , я лише сподіваюсь що не буде дуже банально.
Цього року весна дещо похмура і дощова. Навіть зараз коли я дивлюсь крізь вікно то сонце хоча воно і світить, але якось блідно, так ніби пробиває собі шлях з великими зусиллями. А поза тим це чудовий ранок бо я чую як цвірінькають пташки , так весело і безтурботно, а це означає що насправді прийшла весна. Два дні поспіль все кругом було вкрите густими хмарами і падав хородний , неприємній дощ, та цього ранку легенький вітерець спромігся трохи розвіяти хмари і залишив лигеньке марево на небі. Зараз цей молодий веселий вітерець легенько колихає тюлі на моєму вікні , і його бадьора свіжість піднімає мій настрій.
Зовсім недавно я завершила читати книгу Шерлі Шарлотти Бронте. Мене вразило те як Шарлотта вправно змінила стиль написання цієї книги , і як легко розповідала свою історію свідками якої разом з автором була і я. це була ніби мандрівка з Шарлоттою в якій ми спостерігали як розгортається історія .
Після закінчення Шерлі я одразу ж взялаля за інший її роман "Містечко". І тут подачила вже знову завсім інший стиль але схожий тепер на Джейн Ейр. Це розповідь молодої дівчини Люсі Сноу, про її життя, але паралельно ми бачимо як на очах Люсі розгортаються і інші історії ,свідком яких вона стає ,а разом з нею і читач. Отже книга хоч і товста але дуже цікава.
Я все довго відкладала з книгами Шарлоти, і ось нарешті руки у мене і до них дішли. Почала я з "Шерлі". Спочатку мені здалося що зав'язка в цій книзі дуже вже затягнута, були багато описів,людей, характерів і природи, але потім оповідання почало набирати оберти і стало дуже цікаво. Треба сказати, що хоча зав'язка була довгою але всі описи були цікаві, вишукані і красиво написані, так що мене не стомлювало а навпаки ставало цікаво з кожною сторінкою. До того ж повинна відмітити що тут багато "від автора", що я завжди дуже ціную у книгах.
Так от сама історія мало романтична, про що автор чесно попередила на самому початку книги, але мені здається що і ті романтичні моменти які є, дуже сильні. Справа відбувається за часів війни з Наполеоном, у той час британським фабрикантам доводилося зовсім не просто. Щоб якось підтримувати свій бізнес, вони почали завозити на фабрики машини, і через це багато робочих просто втрачали місце. Так от одним з таких заповзятливих фабрикантів був і Роберт Мур. Сам Роберт на половину француз і приїхав до Англію відбудовувати фабрику свого батька,колись дуже багатої людини. Оскільки Роберт відразу почав заводити нововведення, то багато робочих розлютилися і нерідко траплялися бунти, вони нападали на вози з машинами для фабрик і громили їх. Але Роберт не здавался, він був молодий і вирішив за всяку ціну налагодити справи фабрики.
У той самий час до його сестри Гортензії, з якою Роберт жив разом в будинку біля фабрики, почала приходити молода кузина Кароліна, вона була їм родичкою але не прямою. Так от як не важко здогадатся Кароліна закохалася в Роберта, і він іноді був дуже приязним до ней, що дало їй надії, але потім Роберт раптово холонув ,і Кароліна не знала що і думати і в кінці вирішила що її кузен так ніколи і не любив її. В цей же час час її дядько який виховував Ліну (батьків у неї не було. Батько помер, він був деспотом, а про маму їй нічого ніколи не розповідали) посварився з Робертом і заборонив дівчині відвідувати їх .
Ліна зовсім втратила спокій і сон, вона осунулася і страждала. Дядько побачивше це вирішив її познайомити з молоденькою сусідкою Шерлі. Шерлі теж була сиротою, але її батьки залишили їй великий статок і землі, які тепер орендував Роберт разом з фабрикою, таким чином Шерлі і Роберта зв'язували тісні ділові відносини. З першої ж зустрічі Ліна і Шерлі подружилися, здавалося вони думають і люблять одне і теж. Але Ліна не може повністю открится своїй подрузі, оскільки відмітила що між Шерлі і її коханим Робертом є почуття.
Сама книга написана в чудовому стилі, такому не схожому на стиль написання Джейн Ейр. Тут автор запрошує свого читача разом з нею, стати невидимими свідками життя мешканців Йоркшира. Стиль цей так не схожий на оповідь, а скоріше на прогулянку з автором і цікавою розмовою.
За минулий тиждень в моєму життя сталися дві яскраві події. Почалося все у понеділок з мого дня народження, він щороку проходить у колі моїх рідних, за великим тортом, і цього року було так само. Мені приємно і затишно проводити своє свято з сім"єю, це був справді дуже приємний початок нового тижня. Другою подією був перегляд екранізації книги Елізабет Гаскелл Дружини і Доньки, можна сказати, що він теж був сімейним. Диски з цим фільмом я придбала як подарунок собі , і ось у вівторок разом з бабусею ми влаштували собі ткий собі день кіно. Фільм тривав 5 годин, але за яскравістю і цікавою історією ми майже цього не помітили. Мені сподобалася ця історія, актори були неперевершені ! ВВС як завжди порадувало прекрасною природою, багатими декораціями, і короритними героями. Хоча костюми були не такі красиві як у Півночі і Півдні,але розпочавши перегляд ви потім пр це забуваєте. Я помітила що лінії другорядних героїв, були цікавішими і сильнішими ніж самої головної героїні Моллі Гібсон. Хоча можливо в цьому був сенс, таке враження що молі була лише стороннім спостерігачем за подіями які розгорталися навколо нею, і в деякі з них її було вплутано. Можливо саме це і намагалися показати творці фільму. Загалом фільм залишив якнайкращі враження! А закінчився цей тиждень тим що я нарешті знайшла час і відкрила книгу Шарлотти Бронте Шерлі, яку давно вже хотіла прочитати. На разі можу сказати що вона дещо важче читається ніж Джейн Ейр, але поступово я відкриваю все нові і нові цікві факти, про цю книгу я розповім докладніше трохи згодом
