Україна попри все таки має таланти! UPDATE!!!

Вчора, до пізнього вечора я дивилася гала -концерт шоу "Україна має талант". Сам конкурс я не дивилася ,але цей концерт не хотілося пропустити, адже у фіналі обіцяли виступ "останнього романтика Європи" Саші Рибака .

Спочатку треба сказати, що конкурсанти мене порадували , особливо дівчина, яка малює пісочні картини , вважаю заслужена перемога , а от щодо організації цього конкурсу в мене неприємні враження , і здається після вчорашнього не тільки в мене .

Все почалося з того ,що Рибак вийшовши на сцену , почав співати, було видно як він і балет викладаються, незважаючи на просто нестерпну спеку, я бачила які мокрі сиділи глядачі, то що можна сказати про виконавців , яких до того ж освічували софітами . Попри те Рибак і балет викладалися на повну, він дуже цікаво поставив номер , заспівавши першу пісню, він привітався представився , і представив свій балет , а потім сказав как щиро що в нього крім знаменитої Казки є ще пісні , та почав співати наступну , а потім сталося щось неймовірне зразуж на другій пісні йому ввімкнула фонограмму! то був шок . Саша розгубився ,і сам не зрозумів що сталося , я сиділа перед телевізором і повірити не могла, наші як завжди без ляпів не можуть . Добило в кінці, коли ведуча запитала Сашу як йому конкурс , він їй так прямо сміючись своєю сліпучою усмішкою, і видав"та я насправді незрозумів то я співав чи фонограмма" там весь зал сміявся , сподіваюся СТБ Рибака надовго запам"ятає, він чодово вийшов з положення і показав їм їхній недолік .

Висновок : нашому телебаченню ще треба рости до таких шоу, та коли вже взялися, то робіть все грамотно, щоб не було соромно .

Додаю відео з виступами Саші , всі одноголосно кажуть одне Рибак Молодець !

Попри всю халтуру нашого телебачення він справді подарував яскравий фінал всьому цьому нудному концерту.

Ділюся думками вголос читаючи Крихітку Дорріт

Зараз, хочеться трохи поговорити про книгу яку я зараз читаю, а це Крихітка Дорріт , я про неї розповідала дещо раніше. Насамперед, треба визнати ,що перша книга далася мені непросто , у Діккенса звичайно тяжкий стиль написання, але тут мене затримувала одноманітність історіі , все навколо, зосереджувалося в тюрмі Маршался, відповідно там були тюремні сірі інтер"єри, і такі ж сірі герої , мені не здавалися вони колоритними, або ж чимось цікавими, навіть головні герої були дещо одноманітними і можна навіть сказати нудними , а все напевне від одноманітності іхнього життя. Але навіть попри сірість першого тому , і в ньому були сторінки яскравості. Вже з перших сторінок я виділила для себе улюблених героїв -родину Міглз.Згодом стало зрозуміло чому вони так зразу виділилися ,адже в першій книзі вони насправді колоритніші, яскравіші і зворушливі. Разом з героєм я відпочивала у їхній присутності, це здається ,одна з ідеальних родин описана Діккенсом. Зразу ж, помітно як подружжі Міглз любить свою доньку Мінні, навіть в тому як вони між собою називають одне одного , татко ,мама і Бебі , вже видно турбота і ніжна любов, я думаю така родина не може не сподобатися . Я з насолодою читала ті розділи першої книги , де саме розповідалася історія тієї родини , так сталося, що головний герой Артур закохався у Мінні, але його кохання зосталось не розкритим , він так і не відкрив своїх почуттів дівчині, та попри все ,як не дивно, родина настільки любила Артура ,що підсвідомо знала про його кохання, і навіть Мінні ,хоча кохала й вийшла заміж за іншого щиро любить Артура .Але, історія цього нерозказаного кохання вона наче витає у повітрі , і навіть коли Мінні покидає батьківський дім, знаючи як батьки боляче переживатимуть , Артур залишається їм опорою і другом .

З початком другої книги всі герої несподівано розкриваються, я б скзала розквітають , і вже стільки колориту , що просто очі розбігаються , сам стиль набув іронії, і гумору і, тому читати дуже весело і легко . Неприємним моментом стало те ,що чоловік моєю улюбленої Мінні виявився нитиком і нездарою , коли у першій книзі ,він всюди нарікав на своє поважну родину, завжди іронічно до них ставився, і ніколи не жалів що заробляє свій хліб, то в другій книзі, він вже прости ниє про свою бідність , про те що його забули рідні , і просто покинула напризволще, при цьому всьому, він навіть не намагається чогось досягнути сам , загалом містер Гоуен просто нездара! І мене лише вражає з якою відвагою Мінні терпить його, і просто не помічає його недоліків , та нескаржиться на все.

Напевно дивно, що я зовсім не говорю про головну героїню книги Крихітку, насправді , маю зізнатися, що чим далі я з нею знайомлюся тим більше дивуюся чому попри всю свою силу, а вона дуже сильна дівчинка, адже завжди всі клопоти і турботи за родину були саме на її плечах , та попри все у неї немає самоповаги , сили і гідності, захистити себе. Мені дуже шкода її коли я читаю,як над нею знущаються , сміються ,нарікають , але інколи я просто злюся чому вона терпить і мовчить, така собі сіренька мишка . Треба сказати що головна героїня мене часто дратує, та останнім часом видно що й вона починаає змінюватися у значно кращий бік.

Наостанок ,просто хочеться кілька слів додати простаршу сестру Крихітки, Фанні. У першій книзі вона була абсолютно нестерпна , і навіть не приваблювала нічим, а зараз ,оппри туе що її характер можна сказати залишився без особливих змін , я маю визнати що вона мені подобається, а подобається саме тим ,що є абсолютною протилежністю Крихітки. Вона має гострий язичок, і зазвичай за словом до кишені не лізе, вона вольова і практична , свою вигоду знає. Для Фанні почуття небагато важать , головне становище і повага, вона з тих для кого мати становище у великих кругах це те,за що можна поборотися , і за що варто платити , навіть якщо потрібно для цього одружитися з повним ідіотом, то не так важливо адже цей ідіот має становище , і до тогож він ходит ьза нею мов цуцик на мотузку , головне кінець мотузки у її руках. Та найцінніше для Фанні те ,що отримавши становище вона зможе поставити на місце всіх тих хто дивився колись на неї зверхньо. Фанні типова авантюристка , я навіть думаю що будь у неї трішки більше мізків вона би й сама добилася становища у високому світі . Мені завжди подобалися авантюристки , попри те що вони завжди і всюди негативні персонажі, спостерігати за ними одне задоволення . Досі улюбленою авантюристкою для мене залишається героїня Оскара Вайльда леді Чівлі , яку так розкішно зіграла Джуліанна Мур.

Казкове літо with Michael Buble

Так про кіно поговорили топер перейдемо до музики , її цього літа багато і справді класної, і такої як я люблю .Отже говорячи про казкове літо я говорила в буквал

ьному значенні, адже мені нарешті пощастило завелодіти альбомом "Fairytales" by Alexander Rybak ,

я спеціально шукала саме німецьку версію, адже там на відміну від російської немає абсолютно непотрібного реміксу, вважаю що фолк і джаз реміксити просто гріх ! Щодо самого альбому , то він просто цукерочка , неймовірно світлий , якийсь вільний і добрий . Всі слова пісень дуже щирі , коли хочеться чогось яскравого в житті і по справзньомуу літнго, то цей альбом

саме те що потрібно , після

нього життя яскравіше , я зараз багато слухаю його коли буває сумно , а враховуючи дощ і похмурі дні , сумно буває часто .

Додаю також фото з книжечки в додатку до альбому , як ви зможете побачити оформлення нагадує далекі дитячі літні дні .

Йдемо далі до однієї з найпрекрасніших новин останніх днів . Деякий час назад, я розповідала про одного джазового виконавця, якого я відкрила для себе зовсім нещодавно, але зараз я маю сказати ,що володію усіма його альбомами , і дуже пишаюся цим , і от позавчора я змогла нарешті отримати новий його альбом під назвою під назвою : Michael Buble Meets Mаdison Square Garden (Live) Це не альбом це розкішний подарунок усім хто любить джаз!

У Майкла неперевершений голоз ,розкішний голос , він співає в жанрі Vocal Jazz ,і це просто вражає, це не передати словами то потрібно почути ....

Втекли з в"язниці , допоможіть привидам!

Привіт!

Нарешті я зібралася з думками і вирішила тут написати про досить насичені останні дні , розказати є про що ,тому буду по порядку . Розпочну з фільмів , тут все було насичено , отже я закінчила дивитися Втечу з в"язниці, попри всі мої побоювання всі 4 сезони я подивилася на одному подиху , і можу сказати ,шщо більш захоплюючого видовища мені бачити не доводилося. Сценаристам варто поаплодувати ,адже тримати напругу до кінця всього дійства то не просто , незнаю можливо зі мною не погодяться , але все ж таки для дівчини ,то дуже видовищне кіно . Я впевнена що за пів -року -рік , я неодмінно перегляну його знову .

Зараз треба зізнатися ,що у Втечі мене привабив не лише сюжет,але й актори, власне один актор а саме Вентворт Міллер , думаю дівчата мене зрозуміють, він з тих акторів ,що приваблюють візуально ,і одразу ж, але тут ще одне він классно грає драматичні моменти , коли на екрані потрібні сльози у Ветворто це виходить природно не наіграно, та водночас дуже зворушливо , справді в кінці серіалу Втеча я мало сама не розплакалася. Отже,коли я додивлялася Втечу, то вирішила пошукати ще щось з Венвортом , і знайшла дуже гарні фільми .

Перш за все потрібно згадати про Динотопію, це така фентезі -казка , про двох братів ,які після авіакатастрофи потрапляють на острів, де в абсолютній гармонії живуть люди і динозаври . Спецефекти вражаючі, і історія сама дуже захоплююча .

Але більш за все мене вразив інший серіал під назвою Ghost Whisperer, спочаткі я подивилася лише пілотну серію ,адже саме там грає Міллер, але подивившись початок я просто вже не могла відірватися від перегляду. Цей серіал розповідає про дівчину Мелінду в якої є вроджений дар, вона бачить людей які померли ,але ще не перейшли у потойбіччя, тобто привидів . Насправді хоча звучить моторошно, сам серіал ніскільки не важкий і моторошний, а дуже зворушливий.

Наприклад, в пілотній серіі розповідалося про солдата (Міллер) який вважався зниклим на війні, він все прагне повернутися додому ,адже його дружина чекає дитину, він бачив її але не може сказати що він тут, бідний солдат не знає що це не його дружина,а вже дружина його сина чекає дитину , прошло вже 32 роки як він пропав, його дружина померла, але кожного вечора розповідала їхньоу синові про батька , і той зберігає всі його нагороди . Так от за допомогою тієї дівчини батько і син змогли попрощатися... Або історія про хлопчика який трагічно загинув, але до сі не знає що він помер , і все чекає на маму, на тому самому місті , а вона все не приходить ...

Неймовірно зворушливий фільм, кожна історія, це маленький гімн любові ,до життя людей , і світу навколо.

Ось такі от фільми , дивіться якісне кіно!

Втеча від нудьги.

Інколи, так буває, що буденнісь  просто напросто захоплює в полон, і кожен день стає одноманітним і нецікавим, в такому випадку терміново потрібно додати життю більше барв, але це важко зробити коли надворі холодно,і майже кожен день лиють дощі... але й тут вихід є!

Новиною цього тижня ( особливо для их хто сидить і нудьгує вдома) стало те , що Мерлін заговорив українською! 1+1 цього тижня розпочав показ цього  телехіта ВВС, отже тепер щосуботи одразу ж по дві серії Мерліна , я вже ролзповідала про сам серіал тому повторюватися не буду , а просто раджу подивитися впевнена байдужих не залишиться.

А коли в житті  бракує зворушливих моментів , доброти і гумору, то неодмінно раджу подивитися мультик Діснея "Вгору". Я сама його сьогоодні переглянула ,і залишилася дуже задоволеною, історія водночас проста, але дивовижна, вона вчить і показує якою насправді пригодою може бути звичайне людське життя, коли поруч дорога тобі людина, яка здатна здійснити твої мрії. Дісней і Піксар знову довели ,що їхня фантазія не має меж , минулого року ВАЛЛІ , а тепер  "ВГОРУ" безперечно найзворушливіший мультик

Die Goldene Gans - Золотий гусак

Давненько я не розповідала тут казок , тому сьогодні буду виправлятися . Якось моя подруга розповіла мені про своє захоплення німецькими казками,  а особливо тими старенькими виробництва студії ДЕФА. Я ж спочатку дещо прохолодно слухала її, адже є прихильницею чеських казок, але все ж вирішила теж подивитися старе німецьке кіно, і скачала собі зразу ж декілька казок. 

Отже вчора  я якраз переглянула одну з них, враження були просто фантастичні ! Надзвичайно барвиста казка  з чарівними героями , багато світлого гумору . Жили -були  три брати  два старші повні дурні, але сильні, а молодший, розумний веселий і кмітливий парубок, ось якось він знайшов Золотого гусака, а той виявиляється має чарівну силу , всі жадібні ,самовпевнені і корисливі люди торкаючись його намертво прилипали до нього, так сталось  і цього разу . Коли Клаус знайшов гусака то донька шинкаря і собі захотіла таку плашку ,але прилипла, а по

тім і її сестра також, це дуже насмішила хлопця і він повів сестричок до їхнього батька, та шинкар виявився корисним , і захотів золотого пір"ячка 

, от і сам прилип . Згодом , за Клаусом ходив вже цілий хоровод  "любителів золота" , і це здалося хлопцеві настільки кумедним ,що виникла прекрасна думка а не показати їх принцесі.У той самий час в їхньому королівстві якраз перестала сміятися дочка короля , і бідний батько видав указ ,хто розсмішить принцесу отримає її руку і пів-королівства надодаток. Королівство Клаусові було непотрібно, а от знати що гарна дівчина вже рік як не сміється було просто нестерпно ,і він вирішив її розсмішити =)

Наступна книга - Крихітка Дорріт

"Ну ось знову щось нове вигадала " , скажете ви завітавши сюди . Так справді сьогодні зайшла сюди, і зрозуміла що мій сонячний настрій не те що потьмарився, а просто заспокоївся, почуваю себе стомленою і хочеться відпочити, тому тепер більш спокійний дизайн . 

Нарешті , коли є трохи вільного часу я вирішила повернутися до свого марафону з читання Діккенса, на цей раз я взялася за "Крихітку Дорріт ", сама не знаю чому ,але я довго відкладала читання  саме цієї книги , роман доволі великий , і вже з самого початку ясно що все погано, але  у Діккенсових романів є одна чудова притаманність , одного разу почавши читати його роман,ти заглиблюєшся в історію, і справді важко відірватися.

Отже , починається все погано, а саме похмурого місця - тюрми Маршалсі . Саме туди якось потрапляє  чоловік ,який живе ради своєї родини, він чиста , відверта і слабка особа, отож не важко зрозуміти , що потрапив він в тюрму з допомогою "доброзичливців", разом з ним  туди прийшла його дружин і діти, родина була дружня і розлучатися вони не хотіли.  За декілька  місяців за тюремними мурами у будного чоловіка народилася маленька донечка , її всі називали Крихіткою Дорріт , і що більше часу проходило  як її батько був вязнем, тим більшою популюрністю ставала і Дорріт і сам чоловік, скоро вн став легендою і всі звали його не інакше як Батьком Маршалсі, а Дорріт - Дитя Маршалсі. З часом все ставло лише гірше ,мати Дорріт померла коли дівчинці було 8 років , а вже в 13 вона звалила на свої немічні плечики всі турботи за  батька,брата та та сестру.

в школі вона провчилася не так довнго і мало з неї винесла знань, та все ж почала розбиратися у фінансах родини , і згодом  змогла накопичувати гроші. Згодом, Дорріт також навчилася вправно шити і змогла отримати місце служниці  в одної дуже похмурої леді.

Саме з цього моменту  можна побачити і інших героїв ,леді Кленнем стара і похмура жінка , вона завжди керувала своєю родиною, була жорстокою до чоловка і сина , і старість аж ніяк її не пом"якшила, її син Артур що повернувся додому після  багатьох років розлуки, ще сподівався побачити зміни, але його сподівання були марними , жорстоківсть  в якій він зростав у старому будинку ,все ще жила там , у всьому , в кімнатах, меблях навіть у смороді що наповнював будинок ....

Такий от початок цієї історії, перше враження, це історія про нещасних людейвсі герої різні, всі по своєму  сильні, але у кожного  свій біль , і лише здається Крихітка Дорріт  так  впевнено йде вперед,не звертаючи уваги  на перешкоди навкоро неї, вона щаслива від того, що її родина поруч,і що вона має  змогу допомагати їм. Таке світле і сильне дівча. 

BBC на початку року показало нову екранізацію Крихітки. отож хто не дивився має  змогу оцінити про що фільм