Роман Емілі Бронте по праву можна назвати найвеличнішим твором у світовій літературі. Бо такою силояю почуттів висловлених у словах не може покрасуватися ні один з нині мені відомих творів.
Кохання у книгі Емілі не схоже аж ніяк на те велике світле, звільнююче почуття , яке показала у своїй Джейн Ейр її сестра Шарлотта.
Ні, тут кохання то сила яка здатна руйнувати все на своєму шляху, оно мучить і спустошує, але тим самим , здатне наділяти людину незвичайною силою.
За кохання як і за все в житті потрібно платити, а коли саме кохання і є твоїм життям то і плату за нього воно забирає твоє життя.
Ця історія розповідає про двох людей у яких була спільна душа , і коли їх розлучили то тим самим розірвали їхню душу, примусивши страждати.А найстрашніше і найнесправедливіше це те що розлучило іх саме життя зі своїми правилами і обов"язками, і у цьому весь жах, бо їхній ворог був невидимим і нездоранним , і тоді як спасіння прийшла смерть ,що нарештиі заспокоїла і дала щастя бути разом.
Екранізація як я і передбачала не перевершила книги, і я навіть впевнелна що її не можливо перевершити, але можу сказати що по тому як грали актори як передано переживання , то цей фільм мені сподобався безперечно.
Ральф Файнс як і Жульєтт Бинош чудово зіграли і не загубили ті незначні моменти які є в книзі, чи які скоріше можна прочитати між рядків , це відтворили у фільмі і чудово відтворили.
Я насправді могла відчути ту незбагнену тугу і відчай а також ненависть і біль , бо життя для Хіткліфа після смерті Кетрін скоріше було карою ніж щастям,
але вкінці як спокута за його гріхи прийшла смерть і зістріч з його коханою , яка всі ці 20 років так і не знала спокою без нього.
Немає коментарів:
Дописати коментар